Єгипет جمهورية مصر العربية Джу́мхурійят Міср аль-Арабі́йя
Прапор Герб
Гімн: Батьківщина, Батьківщина, Батьківщина
Столиця	Каїр
Найбільше місто	Каїр
Офіційні мови	Арабська
Державний устрій	Змішана республіка
Президент Віце-президент Прем'єр-міністр	Абдель Фаттах Ас-Сісі
Незалежність (від Британської імперії)	28 лютого 1922
- Перша династія	бл. 3150 до н. е.
- Оголошена республіка	18 червня, 1953
Площа
- Загалом	1 001 450 км² (30-е)
- Води (%)	0,6%
Населення
- оцінка 2013 р.	85 294 388 (15-е)
- перепис 1996 р.	59,312,914
- Густота	74 чол,/км²
ВВП (ПКС)	2010 р., оцінка
- Повний	497,8 млрд. (27)
- На душу населення	6200 (Список країн за ВВП на душу населення)
ІРЛП  (2013)	середній ({{{HDI_category}}}) (112)
Валюта	Єгипетський фунт (EGP)
Часовий пояс	EEST (UTC+2)
Коди ISO 3166	EGY
Домен інтернету	.eg
Телефонний код	+20

Єги́пет (араб. مصر‎ Міср/Miṣr), офіційна назва Ара́бська Респу́бліка Єги́пет (араб. جمهورية مصر العربية‎ Джумхурийят Міср аль-Арабійя} — держава на північному сході Африки та Синайському півострові в Азії (близько 6% території). Єгипту належать також кілька невеликих островів у Суецькій затоці та Червоному морі. На півночі країна омивається Середземним морем, на сході — Червоним морем. На заході межує з Лівією, на півдні — з Суданом, на північному сході — з Ізраїлем.

Походження назви[ред. • ред. код]

Сучасна європейська назва країни походить від давньогрецької грец. Αἴγυπτος (Айгюптос). Стародавні єгиптяни називали свою країну «Та-Кемет» — «чорна земля», або просто «Кемет» — чорна, протиставляючи землю родючої долини червоним піскам пустелі. Сучасна назва країни арабською звучить як «Міср» (مصر), що означає «поселення».

Історія[ред. • ред. код]

Докладніше: Історія Єгипту

Докладніше: Стародавній Єгипет

Єгипетські піраміди

Маска Тутанхамона

Територія Єгипту — колиска прадавньої цивілізації. Єгипет виник в районі річки Ніл. Спочатку їх було два — Верхній Єгипет і Нижній Єгипет. Та у 3000 р. до н. е. цар Верхнього Єгипту Міна об'єднав Єгипет і утворив державу із столицею Мемфіс.

У 332 до н. е. в Єгипет вступила армія Александра Македонського — Єгипет став частиною його держави. Після розділу його імперії між діадохами Єгипет дістався полководцю Птолемею Лагу — засновнику греко-македонської династії Птолемеїв Лагідів (в 305-30 рр. до н. е.). Столицею стало місто Александрія.

При Птолемеях Єгипет став головним постачальником хліба в елліністичному світі. У цей період флот Єгипту панував в Середземному морі. При правлінні цариці Клеопатри, останньої з династії Птолемеїв, Єгипет виявився втягнутим у політичну боротьбу з Римом. Після поразки флоту Єгипту при мисі Акцій в 31 до н. е. і самогубства Клеопатри був перетворений в римську провінцію (30 до н. е.).

Після розподілу Римскої імперії в 395 р. н. е. Єгипет став провінцією Східної Римської імперії (Візантії). Нащадками давніх єгиптян — коптами — була прийнята християнська релігія монофісітського штибу.

У 639–642 роках Єгипет був завойований арабами. У 1517 році султан Селім завоював Єгипет і приєднав його до Османської імперії. У 1798–1800 роках Єгипет опинився під французькою окупацією (єгипетська кампанія Наполеона Бонапарта). Намісник султана Мухаммад Алі переміг військо Наполеона і правив самостійно як віце-король.

У 1859–1869 роках француз Фердинанд де Лессепс збудував за підтримки європейського капіталу Суецький канал. Боротьбу за вплив у Єгипті виграла Великобританія, яка скупила більшість акцій товариства Суецького каналу. Це дозволило британцям встановити повний контроль над єгипетським урядом (з 1880 року — фактичний, а з 1914 року — офіційний, як над протекторатом).

Незалежність від Британської імперії отримана в 1936. Президент генерал Негіб оголосив Єгипет республікою в 1953; у 1956 президент Нассер заявив про націоналізацію Суецького каналу, що викликало шестиденну війну з Ізраїлем, окупацію Синая і сектора Газа. Переговори в Кемп Девіді з Ізраїлем призвели до виключення Єгипту з Ліги арабських держав. Президент Садат був убитий, його місце зайняв Хосні Мубарек у 1981. З лютого 1958 року по вересень 1961 року входив до складу Об'єднаної Арабської Республіки (федерації з Сирією). Після виходу Сирії з федерації упродовж 10 років зберігав колишню назву. У 1987 Єгипет був знову прийнятий у Лігу арабських держав, і поступово були відновлені дипломатичні відносини з арабськими країнами. У 1991 Єгипет брав участь у війні в Перській затоці на стороні США, відіграє головну роль у процесі мирного врегулювання на Середньому Сході.

Протести в Єгипті (2011)[ред. • ред. код]

Докладніше: Протести в Єгипті (2011)

Географія Єгипту[ред. • ред. код]

Докладніше: Географія Єгипту

Кораловий риф в Червоному морі

Пустеля біля Хургади

Єгипет займає площу 1 001 450 квадратних кілометрів^[1] і є 30 країною у світі за територією. Це така ж сама за площею країна, як і всі Центрально Американські країни, разом узяті^[2], і вдвічі більша, ніж Іспанія^[3], та в чотири рази перевищує розміри Великобританії.^[4]

Проте, у зв'язку з посушливим кліматом Єгипту, населення сконцентровано у вузькій долини Нілу і його дельти, та частково на узбережжі Червоного моря, Сінаю й навколо Суецького каналу. А це означає, що приблизно 95% населення використовує лише близько 5,5% від загальної земельної площі цієї країни^[5].

Загальна географія країни[ред. • ред. код]

Загальна мапа Єгипту

Супутникова мапа

Єгипет розташований на північному сході Африки і частково Азії (Синайський півострів). Більшу частину території Єгипту займають плато з висотами 300–1000 м (плато Лівійської, Аравійської і Нубійської пустель), які поступово підвищуються на сході до 2200 м і обриваються до Червоного моря і Суецької затоки. Невисокі гори трохи більше 2000 м над рівнем моря, де знаходиться найвища точка країни гора Сант Катрін (2642 м), розташовані на півдні Синайського півострова. У північній частині Лівійської пустелі розвинені великі безстічні западини еолового походження — Каттара (-133 м), Ель-Фаюм (-43 м) і Сіва (-17 м).

Єгипет межує з Лівією на заході, Суданом на півдні, і в секторі Газа з Палестиною та і Ізраїлем на сході. Важливу роль Єгипту в геополітиці пов'язують з його стратегічним положенням: трансконтинентальний нації, оскільки вони володіють «політико-економічним мостом» (Суецький перешийок) між країнами Африки та Азії, які, у свою чергу, проходиться по судноплавним водним шляхам (Суецький канал), що сполучає Середземне море з Індійським океаном через Червоне море.

Поряд з долиною Нілу, більшість краєвиду Єгипту це є пустелею. Вітри можуть створювати піщані дюни, висотою більше 30 м. Єгипет включає в себе частину пустелі Сахари і Лівійської пустелі. Ці пустелі стали називати «Червона земля», ще за часів стародавнього Єгипту і вони захищали Королівства фараонів від західної кочівної загрози.

Клімат Єгипту[ред. • ред. код]

Хамсин — погляд з Космосу

Клімат Єгипту: на півночі — субтропічний, на іншій території — тропічний. Але на більшій частині Єгипту клімат тропічний континентальний пустельний з різкими добовими коливаннями температури. У пустелях денні температури можуть досягати 50 °С, а вночі опуститися до 10 °С — 0 °С.

Єгипет дуже бідна на опади територія земної кулі, адже на південь від Каїру, кількість опадів, взагалі, становить лише від 2 до 5 мм на рік (а в деяких районах з бездощів'я триває по кілька років). Тільки дуже тонка смуга північного узбережжя країни отримує достатню кількість опадів і ця кількість може досягати 410 мм^[6]. Найбільш вологий та багатий дощами зимовий період — з жовтня по березень^[7]. В цей же період спостерігається, по-де-куди, випадання снігу, здебільшого в горах Сінаю, а деякі з північних прибережних міст (Дамієтти, Балтім, Сіді Бейррені і рідко в Олександрії) піддаються морозам, які є частим явищем в основному для серединого Синаю і деяких місцин серединного Єгипту.

Середня температура влітку коливається від 27-32 °С і до 43 °С на узбережжі Червоного моря. Середня температура в зимовий період коливається від 13 до 21 °С, а в поодиноких гірських районах (здебільшого Сінаю) опускається до нульової відмітки. Стійкий вітер з північного заходу допомагає утримувати помірну температуру поблизу узбережжя Середземного моря. Хамсин — вітер, який дме з півдня (пустелі Сахари) і спричиняє на весні піщані й пилові буревії по всій території Єгипту, а іноді і підвищує температуру в пустельних районах до більш ніж 38 °С, крім того, на територію Єгипту, щороку, вторгаються циклонні вітри Сірокко і Самум.

Рельєф, ґрунти країни[ред. • ред. код]

Орографічна карта Єгипту

Більша частина Єгипту розташована на околиці стародавньої Африканської платформи, не сильно збуреної складкоутвореннями, тому рельєф країни в основному рівнинний. Виділяються обширні плато Лівійської пустелі (займає близько 60% території країни) на захід від Нілу, плато Аравійської пустелі на сході, витягнуте з півночі на південь між долиною Нілу і Червоним морем, а на крайньому південному сході — північна периферія — плато Нубійської пустелі. Невисокі гори (понад 2000 м над рівнем моря), над якими вирізняється найвища точка країни — гора Катерин (2642 м), розташовані на півдні Синайського півострова, а середньовисотний гірський хребет гір Етбай (понад 1000 м над рівнем моря) простягнувся вздовж усього узбережжя Червоного моря (найвищі вершини Шаїб-ель-Банат — 2187 м і Хамата — 1977 м). Плато Лівійської і Аравійської пустель розділені долиною Нілу.

Плато Лівійської пустелі, складене пісковиками і вапняками, має абсолютні висоти близько 100 м на півночі і до 600 м на півдні. В його межах розташовані кілька западин. Найпівнічніша і найбільша з них Каттара (площею близько 19 тис. км²) має абсолютні відмітки до 133 м нижче рівня моря і зайнята солончаками. На захід від неї знаходиться солончакова западина Сива, на схід — западина Файюм, а в південно-східному напрямку йдуть Бахарія, Фарафра, Дахла, Харга. У всіх западинах розвиваються оазиси, в яких процвітає землеробство. У цьому спекотному районі характерні пустелі наступних типів: кам'янисті (гамади), галькові (регі), піщано-галькові (серіри), піщані (ерги) і солончакові (себх). Значну площу на заході займає велика піщана пустеля з чітко вираженим ніздрюватим рельєфом, де піщані поздовжні пасма з'єднані піщаними перемичками. Гамади і регі, що утворилися в результаті вивітрювання корінних порід, домінують на півночі і сході. Правда, там же зустрічаються довгі пасма дюн, серед яких особливо виділяється Абу-Мухаррік протяжністю біля 650 км. Лівійська пустеля практично безводна, виходи ґрунтових вод на поверхню є лише в оазисах.

Вид з Сінаю

Плато Аравійської пустелі складено древніми кристалічними породами, що виходять на поверхню на сході в горах Етбай і перекриваються на заході потужною товщею вапняків та пісковиків. Воно займає висотне положення від 500 до 1000 м над рівнем моря, та має ухил у напрямку до долини Нілу і сильно розчленоване сухими руслами річок («вади»). Тут, переважно, поширені пустелі типу гамад. Аналогічну будову має Нубійське плато з висотами від 350 м на заході до 1000 м на сході. Його досить рівна поверхня порушується невеликими групами гір заввишки від 1350 м. Плато доволі густо порізане численними «ваді».

У межах Синайського півострова поширюється з півдня на північ найбільш піднесений в країні гранітний масив (з окремими вершинами більш як 2500 м над рівнем моря), вапнякове плато Ель-Ігма (менше 2000 м над рівнем моря) і пісчанникове плато Ет-Тіх (заввишки від 1850 до 500 м над рівнем моря). Тут також розвинена мережа «ваді», яким в зимовий період характерна наявність водних потоків, що пересихають, здебільшого, в спекотний літній період. На Синайському півострові присутні значні площі поверхневих вод, що створює перспективу розвитку цього регіону.

Багато районів Єгипту взагалі позбавлені ґрунтового покриву, особливо західні, де панують рухливі і напівзакріплені піски і кам'янисті поверхні. Там, де випадають дощі і є умови для зростання мізерної рослинності, формуються скелетні ґрунти. З найрозвиненіших типів ґрунтів виділяють такі: жовто-бурі пустельні, такировідні сіроземи, такири, солончаки, середземноморські пустельні-степові, а в дельті Нілу — болотні і болотно-лугові. По берегах Нілу розвинені найбільш родючі алювіальні ґрунти.

Геологія й корисні копалини Єгипту[ред. • ред. код]

Докладніше: Геологія Єгипту

Територія Єгипту розташована в північно-східній частині Африканської платформи, в межах якої виділяються Нубійсько-Аравійський щит, Лівійсько-Єгипетська плита, Північно-Синайська складчаста зона (Сирійська дуга), Східно-Середземноморський перикратонний прогин і рифтові западини Червоного моря, Суецької затоки і затоки Акаба.

У будові Нубійсько-Аравійського щита беруть участь три комплекси: 1- архейсько-нижньопротерозойський, сланцево-гнейсовий та амфіболітовий; 2- нижньосередньорифейський зеленосланцевий вулканогенно-осадовий; 3- пізньорифейсько-вендський вулканогенно-осадовий. Лівійсько-Єгипетська плита характеризується гетерогенною блоковою будовою, в якій виділяються великі конседиментаційні структури типу синекліз, лінійних западин, валоподібних піднять і склепінь. Потужність платформного чохла 8000-10000 м. З рифтовими западинами Червоного моря і Суецької затоки, які сформувалися в неоген-четвертинну добу і виконані потужною (понад 6000 м) евапоритовою товщею, пов'язані також значні поклади викопних ресурсів Єгипту.

У надрах Єгипту зосереджений ряд корисних копалин, особливо, значні запаси вуглеводневої сировини. Нафтові родовища розташовані, головним чином в рифтових западинах Червоного моря і Суецької затоки і в північній околиці Лівійської пустелі (западини Каттара та Сива і в меншій мірі інші північно-західні райони). У межах деяких нафтоносних горизонтів, а також у дельтовій області розвідані родовища природного газу. Поклади кам'яного вугілля зосереджені в Файюмський западині і на півночі Синайського півострова. Основним рудоносним районом країни є гори Етбай (родовища урану, титану, міді, олова, золота, молібдену, ніобію, вольфраму). На Синайському півострові розвідані значні запаси марганцю. Є великі родовища фосфоритів (узбережжя Червоного моря, долина Нілу, оазис Харга). В Єгипті зосереджені істотні запаси цементної сировини (вапняки, глини, мергелі). Всесвітньою популярністю користуються Асуанські граніти та інші будівельні матеріали. В дельті Нілу розробляються запаси кухонної і кам'яної солі, соди, гіпсу, титану та інших корисних копалин. У надрах Єгипту розвідані промислові запаси азбесту, бариту, тальку, плавикового шпату.

Гідрологія країни[ред. • ред. код]

Ніл

Карта узбережжя Червоного моря

Флора і фауна[ред. • ред. код]

Хоча Єгипет на 94% складається з пустельних чи напівпустельних районів, тут все ще перебувають представники різноманітних екосистем, які адаптувалися до вкрай ворожих природніх умов. Внаслідок аридних кліматичних умов велика частина Єгипту позбавлена природного рослинного покриву. Місцями в пустелях під час зимових дощів з'являються ефемери — маки, жовтці, іриси. До напівпустельної і пустельної тутешньої рослинності входять злаки, ксерофільні чагарники, акації. У Середземномор'ї флора багатша — ковила, верблюжа колючка, степова цибуля, астрагал, шипшина… У дельті Нілу і в його долині по берегах водойм виростає папірус, зустрічаються фінікові та інші види пальм, тамарикс, олеандр, сикомор (фігове дерево. Природна рослинність у долині Нілу і в оазисах витісняється — зерновими, бавовною, плантаціями фінікової пальми.

Найбільш різноманітна лише фауна птахів, як тих, що постійно в Єгипті гніздяться, так і мігруючих видів, що прилітають на зимівлю з Європи (лелеки, чаплі, пелікани, гуси, качки, фламінго, баклани. З хижих птахів тут ще водяться грифи, соколи, сарич, але через постійний наступ людської цивілізації, їх ареал розповсюдження постійно ущільнюється, що призводить до зменшення особин. Водночас, Єгипет ще здавна був країною де культивувалося скотарство. Селяни і по сей день розводять верблюдів, ослів, велику рогату худобу, овець і коней.

На відміну від тварин, у пустелях багато плазунів (це «рай» для їх видів) — різноманітні змії, єгипетська кобра, змія Клеопатри, піщані змії, ефа, гюрза; ящірки — варани, гекони, агам і велика популяція різних видів комах. Ну й звичайно, Ніл і без крокодила (хоча ще на початку XXI століття вважали, що він вже на грані винищення) — Нільський крокодил, тепер зберігся в озері Насера, та на деяких ділянках пониззя Нілу. З ссавців зустрічаються — шакал, гієна, лисиця, кабан, мангуст, кажани, дрібні гризуни (миші, піщані миші, …). В заповіднику Катерин на Синайському півострові водиться піщана газель і Синайський леопард, а в заповіднику Ваді-Рішраш (біля Каїра) під охороною знаходиться нубійський козеріг. Води Нілу багаті рибою — нільський окунь, тигрова риба, сом.

Нижче наведена реальна кількість біо-видів у Єгипті, саме таксони та їх кількість(по деяких, здебільшого в фауні, ще йдуть дослідження та їх кількість зростатиме) :

• За даними Червоної книги (Red Data Book IUCN,2000)^[8].

Державний устрій[ред. • ред. код]

Докладніше: Державний інституції та політика Єгипту

Історичні передумови[ред. • ред. код]

Абдель Насер

З 1923 року Єгипет розвивався як конституційна монархія при напівколоніальній залежності від Великобританії. Виконавча влада була зосереджена в руках кабінету міністрів, законодавча — представлена двопалатним парламентом, нижня палата якого формувалася за результатами виборів. Разом з тим, відповідно до конституції, король володів широкими повноваженнями і в період з 1924 по 1952 роки доволі часто використовував їх для розпуску уряду. Коли 23 липня 1952 року організація «Вільні офіцери» на чолі з підполковником Гамаль Абдель Насером здійснила державний переворот, їхні дії отримали підтримку зі сторони населення країни, зубожілого та зневіреного в колоніальній маріонетці — королі. На вимогу нового керівництва Єгипту — Ради керівництва революцією (РКР) — король Фарук відрікся від престолу, а 18 червня 1953 року Єгипет було проголошено республікою.

У січні 1953 року, декретом РКР, була заборонена діяльність політичних партій, що функціонували в період конституційної монархії. Замість них була сформована єдина офіційно дозволена «Організація Визволення», нова влада наклала заборону на вільне висловлення опозиційних поглядів. Після оприлюднення в 1956 році тексту нової конституції РКР був розпущений, і в результаті плебісциту президентом Єгипту на шестирічний термін був обраний єдиний кандидат Гамаль Абдель Насер, якого підтримали 99,9% виборців. У червні 1957 відбулися парламентські вибори, усі кандидати в депутати Національних Зборів повинні були отримати схвалення Національного союзу, нової організації, що прийшла в травні 1957 року на зміну «Організації визволення», політичним супротивникам режиму було відмовлено у праві брати участь у виборах.

Сучасна політична система Єгипту багато в чому є витвором Гамаля Абдель Насера, котрий в силу тодішніх світових політичних тенденцій та впливів прийняв в країні доктрину «арабського соціалізму». Влітку 1962 року в Каїрі відбувся Національний конгрес народних сил, який прийняв «Хартію національних дій». У жовтні 1962 був виданий декрет про створення єдиної в країні масової політичної організації — Арабського соціалістичного союзу (АСС), до функцій якого належала координація дій на втілення в життя програми «арабського соціалізму», до 1976 року АСС зоставався єдиною легальною політичною партією Єгипту. Але по смерті Насера, його доктрина влади зазнала змін внаслідок діяльності Анвара Садата, який в 1970 році зайняв посади президента країни і голови АСС. 15 травня 1971 року Садат консолідував владу в рамках так званої «виправленої революції», спрямованої проти ряду активних соратників Абдель Насера, в першу чергу тих, хто безпосередньо брав участь у роботі державного апарату. Багато тодішніх видатних діячів Єгипту були арештовані або звільнені з державної служби, що означало зміну політичних орієнтирів нового керівництва і його відхід від принципів арабської єдності і арабського соціалізму. На продовження своєї доктрини Садат перейменував країну на  Арабську Республіку Єгипет, а Національні збори — в Народні Збори і в 1971 році ввів в дію нову конституцію.

Верховна влада[ред. • ред. код]

За формою правління Єгипет — президентська республіка з деякими елементами парламентаризму. За Конституцією Єгипту, президентові надані майже необмежені повноваження і проголошена свобода преси і діяльності політичних партій. Хоча парламент перебував під контролем, тепер уже, урядової Національно-демократичної партії (НДП), він став трибуною, з якої малочисельна опозиція могла пропонувати свої політичні платформи. Законодавча влада належить однопалатному парламенту — Народне Зібрання, що складається з 454 членів, з яких 444 обираються на загальних виборах, а 10 призначаються особисто президентом. . Члени парламенту обираються строком на 5 років. Згідно з «Законом про Народні Зібрання», прийнятому в 1972 році, не менше половини депутатів повинні бути робочими і селянами. У його склад входить обмежене і контрольоване президентськими структурами число представників опозиції. Виконавчу владу здійснює також уряд (рада міністрів), вищий виконавчий та адміністративний орган на чолі з прем'єр-міністром. Формально уряд відповідальний перед Народним Зібранням і президентом, а на практиці повністю підпорядковується президенту, іноді президент суміщає свою посаду з посадою прем'єр-міністра.

Головою держави і головою виконавчої влади є президент, який обирається на шестирічний термін шляхом загальних прямих виборів. Президент наділений правом призначати віце-президентів і весь кабінет міністрів, має право законодавчої ініціативи, накладення вето на будь-який законопроект, розпуску Народного Зібрання і керівництва країною за допомогою указів. Президент має право приймати на себе обов'язки прем'єр-міністра, й якими Садат скористався в 1973 — 1974 роках. У 1980 році, до конституції була внесена поправка, яка дозволяє чинному президентові балотуватися на цей пост — необмежену кількість разів. Тоді ж був створений законодорадчий орган — Консультативна рада Єгипту (Меджліс-аш-шура), що складається з 132 членів (2 / 3 обираються прямим загальним голосуванням, а 1 / 3 призначається президентом; половина виборних членів повинні бути робітниками й селянами). Консультативна рада аналізує законопроекти, політичні рішення та статті конституції з точки зору відповідності принципам побудови «демократичної соціалістичної держави зі змішаною економікою».

Хоча влада нібито організована в рамках багатопартійної напівпрезидентської системи, в якій виконавча влада теоретично розділена між президентом і прем'єр-міністром, на практиці вона спирається майже виключно на президентів, які традиційно обираються на одномандатних виборах уже більше п'ятдесяти років. В Єгипті також проводяться регулярні багатопартійні парламентські вибори, але на них маже повністю перемогу здобуває пропрезидентська сила. Останні президентські вибори були проведені у вересні 2005 року, на них переміг Хосні Мубарак, в п'ятий раз поспіль.

27 березня 2007 року, 75,9% з тих єгиптян, хто взяли участь у референдумі, схвалили конституційні поправки, які вніс президент Мубарак і згодом вони були схвалені парламентом, дозволяючи тим самим введення в дію законів щодо припинення діяльності деяких опозиційних елементів, особливо ісламістів. Окрім того, були введені в дію тридцять чотири конституційні правки, які забороняють особам використовувати релігію як основу для політичної діяльності, дозволяють розробку нового антитерористичного закону замість чинного, давши поліції широкі повноваження з арешту і спостереження, надають президенту право розпускати парламент і в певні судові процедури по контролю за виборами [44] . Політична верхівка країни серйозно занепокоєна, через наростаючий вплив ісламських радикальних течій, які ще й взяли на озброєння соціальні (соціалістичні) гасла, які так ще недавно культивувалися попередніми очільниками египетської республіки.

Судова влада[ред. • ред. код]

Судова система Єгипту є єдиною гілкою влади, що зберегла незалежність від президента та уряду (хоча бували часи коли ця незалежність ставала лише номінальною). Правова система Єгипту — змішана. Питання особистого статусу (шлюбно-сімейні і спадкові відносини) лежать в руслі мусульманського права (хоча шаріатські суди відсутні), а всі інші — в руслі романо-германського права (закріпилося за часів французькоїекспансії, та вдосконалене під єгипетські суспільні відносини). У цілому єгипетські суди користуються репутацією неупереджених слуг закону. Судова система включає суди загальні, адміністративні, державної безпеки.

Система загальних судів складається з сумарних судів (у складі одного судді, займаються цивільними суперечками, дрібними правопорушеннями, злочинами і проступками); судів першої інстанції (розглядають апеляції на рішення сумарних судів); семи апеляційних судів у великих містах (розглядають апеляції у цивільних і кримінальних справах на рішення нижчих судів); Касаційного суду (вища інстанція в системі загальних судів, яка контролює рішення апеляційних судів).

Адміністративні суди займаються вирішенням адміністративних суперечок і розглядом позовів дисциплінарного характеру. В юрисдикцію Верховного Конституційного суду входять конституційний контроль і тлумачення законів та інших правових актів, у тому числі декретів президента.

Зовнішня політика Єгипту[ред. • ред. код]

Докладніше: Зовнішня політика Єгипту

Ліга арабських країн та група нейтралітету в ООН

Зовнішня політика Єгипту діє за принципами помірного нейтралітету. Такі фактори як: чисельність населення, історичні місії та події, військові потуги, дипломатичний досвід і стратегічне географічне положення Єгипту надають велику перевагу та політичний вплив в Африці і на Близькому Сході. Каїр був перехрестям регіональних торгових і культурних сплетень протягом століть, а його інтелектуальний потенціал та формація ісламських інститутів перетворили його в центр соціального і культурного розвитку всього арабомовного світу.

Постійна штаб-квартира Ліги арабських держав знаходиться в Каїрі, а також генеральний секретар Ліги арабських держав традиційно вибирався з числа єгипетських лідерів. Єгипет був першою мусульманською державою, що встановила дипломатичні відносини з Ізраїлем, підписавши єгипетсько-ізраїльський мирний договір в 1979 році, тим самим надавши приклад знаходження політичного порозуміння в такому складному регіоні світу. Єгипет має великий вплив серед інших арабських держав, історично відіграє важливу роль в якості посередника у врегулюванні суперечок між різними арабськими державами, і є постійним спостерігачем та залагоджувачем спірних моментів в ізраїльсько-палестинському конфлікті.

Колишній заступник прем'єр-міністра Єгипту — Бутрос Бутрос-Галі був обраний Генеральним секретарем Організації Об'єднаних Націй з 1991 по 1996 рік.

Збройні сили країни[ред. • ред. код]

Докладніше: Збройні сили Єгипту

Збройні сили Єгипту є найбільшими на африканському континенті і одними з найбільших у світі (займає 11-е), вони складаються з Єгипетської армії, ВМС Єгипту, ВПС Єгипту і єгипетські війська ППО.

Сучасна єгипетська армія

Єгипет підтримує велику кількість військовиків, які перебувають під контролем міністерства внутрішніх справ, їх число коливається між 315000 і 350000 солдат, наявні ще й резервні підрозділи з такою ж кількістю резервістів, всі вони відносяться до Центральних сил безпеки країни. Крім того, в підпорядкуванні уряду доволі значні підрозділи модернізованої національної гвардії та прикордонних сил безпеки, проте вони, не належать до центральних сил безпеки, а підпадають під контроль Міністерства оборони та чисельно становлять 60000 та 20000 осіб, відповідно, на додаток до Берегової охорони, яка налічує 5000 службовців.

Збройні сили Єгипту обладнанні військовою технікою та спорядженням від ключових світових гравців в в цій сфері: Сполучені Штати Америки, Франція, Італія, Великобританія, колишній Радянський Союз (тепер Росія), і Народна Республіка Китай надали значну допомогу в формуванні боєздатної та найсильнішої військової формації на Африканському континенті. Частина застарілого обладнання з колишнього Радянського Союзу, поступово замінюється сучаснішими американськими, французькими, британськими взірцями, значна частина яких уже виготовляється за ліцензіями в самому Єгипті (приміром танк M1 Abrams).

Для зміцнення стабільності і миру в регіоні, Єгипет надавав військову допомогу і підготовку кадрів для деяких африканських і арабських держав. Не будучи членом НАТО, Єгипет залишається сильним військовим і стратегічним партнером цієї військово-політичної організації і є учасником Середземноморського форуму-діалогу НАТО. Єгипетські військові є одними з найсильніших в регіоні^[9], і це надає Єгипту регіональної військової переваги та суперничати не лише з Ізраїлем^[10], але стати найпотужнішою військовою силою в Африці^[11][12], саме Єгипет є єдиною арабською країною, що має свого супутника-шпигуна, якого запустили в 2007 році^[13].

В жовтні 2010 року Єгипетська армія отримала за контрактом літак Ан-74Т-200 від українського КБ Антонова.

Прапор, герб та гімн Єгипту[ред. • ред. код]

Докладніше: Герб Єгипту, Прапор Єгипту та Гімн Єгипту

Герб країни — Орел Саладіна тримає сувій, на якому арабською написана назва держави. Орел несе на грудях щит в кольорах прапора Єгипту — але з вертикальним розташуванням, замість горизонтальної конфігурації (як є на прапорі).

Прапор країни — є триколір що складається з трьох рівновеликих горизонтальних смуг: червоної, білої і чорної. Ці смуги несуть собою символізм звільнення від колонізаторів і затверджені з часів єгипетської революції 1952 року. На прапорі розміщено герб Єгипту, в центрі білої смуги розташований орел Саладіна . Нинішньому вигляді прапор було затверджено 4 жовтня 1984 року. «Вільні офіцери», після повалення монархії приурочили прапору певний символізм: червона смуга символізує період до революції (період характеризується боротьбу з монархією, і британської окупації цієї країни), біла смуга символізує безкровний характер самої революції, чорна смуга символізує кінець пригнічення народу Єгипту руками монархії та іноземного імперіалізму.

Гімн країни — текст пісні написав Сайєд Дарвіш, який також написав музику до нього. Цей автор підтримував тісні зв'язки з ранніми лідерами національного руху за незалежність у Єгипті, одним з них був Мустафа Камель. Тай самі слова пісні-гімну, вибрані цитати з однієї з найзнаменитіших промов Камеля^[14][15].

Взагалі-то, перший національний гімн Єгипту датуються 1869 роком, а ця королівська пісня-гімн написана була в честь монарха. Неясно, як довго цей гімн був у використанні. Натомість, йому на зміну прийшла пісня «Walla Zaman Ya Selahy», яка вперше була написана для Ум Кульсум (Umm Kulthum), яка сприймалася багатьма єгиптянами, як найбільш популярна співачка цього періоду. Пісня набула величезну популярність в 1956 році і була прийнята як державний гімн у 1960 році. Ця пісня-гімн, як і раніше, сприймається в якості уже неофіційного національного гімну, оскільки 1979 року вона була замінена поточним варіантом національного гімну.

Економіка Єгипту[ред. • ред. код]

Докладніше: Економіка Єгипту

Єгипетські хмарочоси

Єгипет — аграрно-індустріальна країна. Економіка — змішаного типу при сильному державному секторі. Основні галузі промисловості: текстильна, харчова, туризм, хімічна, нафтова, конструкційних м-лів, цементна. Гол. тр-т: залізничний, автомобільний, морський. Гол. порти: Александрія, Порт-Саїд, Суец. У 1999 в Єгипті були два міжнародних летовища — в Каїрі і Луксорі і 88 аеропортів для внутрішніх авіаперевезень.

Головним енергетичним ресурсом є нафта. Інші джерела — місцевий природний газ і гідроелектроенергія, що виробляється головним чином на двох ГЕС в районі Асуану. Бл. 3/4 електроенергії виробляється на ТЕС. У 1998 в Єгипті було вироблено 63 млрд кВт·год електроенергії. Ця галузь повністю забезпечує внутрішні енергетичні потреби.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 70,3 млрд. Темп зростання ВВП — 5,6%. ВВП на душу населення — $1146. Прямі закордонні інвестиції — $ 858 млн. Імпорт (продовольчі товари — бл. 30%, машини і обладнання, промислові товари — від цементу до автомобілів) — $ 17,3 млрд (г.ч. країни ЄС — 43,1%; США — 18,0%; країни Азії та Африки — 17,5%). Експорт (нафта і нафтопродукти, бавовна і текстиль, різні сільськогосподарські культури — рис, картопля, фрукти і овочі) — $ 13 млрд (г.ч. США — 38,3%; країни ЄС — 29,3%; арабські країни — 13,0%; країни Азії та Африки — 11,2%).

Банківська система й валюта країни[ред. • ред. код]

Стан інфляції в країні

50 єгипетських піастрів

У 1960-і роки понад 90% всіх банківських активів належали чотирьом державним банкам. Всі вони контролювалися Центральним банком Єгипту, що здійснював емісію грошової одиниці країни — єгипетського фунта. У 1970-і роки, при правлінні Саддата, чотири великих банки створили змішані банки, в яких частка акцій закордонних інвесторів не перевищувала 49%. Такі банки отримали право здійснювати фінансові операції в іноземній валюті. Імпортери іноземних товарів отримали дозвіл тримати валютні рахунки в єгипетських банках. Щоб стимулювати працюючих за кордоном єгиптян зберігати накопичення в єгипетських банках, була розроблена система заохочення таких вкладників. Нововведення дозволили розширити джерела кредитування, полегшили інвестування в національну промисловість, але одночасно сприяли росту інфляції, темпи якої в середині 1980-х років становили 25-30% на рік.

Завдяки зусиллям щодо стабілізації макроекономіки, зробленим на початку 1990-х років, темпи інфляції з 1992 по 1996 роки зменшилися з 21,1% до 7,2%, а до 1999 року досягли 3,7%. Програма реформування економіки була поширена і на банківський сектор. В наш час^[Коли?] в Єгипті допускається діяльність банків з 100-відсотковим іноземним капіталом, яким дозволено здійснювати банківські операції як у місцевій, так і в іноземній валюті. Приблизно половина внутрішніх кредитів направляється в приватний сектор. У 1990-х роках в Єгипті функціонувало понад 80 комерційних, ділових і спеціалізованих банків.

Сільське господарство країни[ред. • ред. код]

Селянин на полі біля Нілу

До початку процесу індустріалізації в 1960-х роках сільське господарство відігравало домінуючу роль в економіці Єгипту, і навіть у наші дні в ньому ще зайнято приблизно 40% трудових ресурсів. До 1970-х років найважливішою статтею експорту Єгипту була бавовна, потім лідерство перейшло до нафти, яка зберігає провідну роль у національному експорті. У 1992 році частка нафти в експорті становила 51%.

Більшість оброблюваної землі в Єгипті знаходиться в долині Нілу. Родючі алювіальні ґрунти разом з тривалою інсоляцією (освітлення сонячним промінням) створюють винятково сприятливі умови для вирощування різноманітних сільськогосподарських культур. Розміри традиційних селянських господарств невеликі. Приблизно дві третини всіх сільськогосподарських угідь становлять господарства по 2 га кожне. Як правило, земля належить селянину, який її обробляє. Багато господарств здаються в оренду, і орендар розраховується з власником або грошима, або в натуральній формі — частиною врожаю. Більшість робіт на полях виконується самим власником ділянки і членами його родини, але в жнива, наприклад у пору збирання бавовни, навіть невеликі господарства відчувають потребу у найманні додаткової робочої сили. Деякі великі господарства спеціалізуються на вирощуванні овочів і фруктів. Більша частина господарств входить у державні кооперативи. Майже в усіх господарствах розводять: буйволів, які використовуються як тяглова сила при будівництві іригаційних споруджень, велику рогату худобу для виробництва молочної продукції.

Реформування сільськогосподарського сектора економіки почалося в 1986 році. У 1995 році державою контролювалися лише ціни на бавовну і цукрову тростину. Єгипет найбільш конкурентноздатний у виробництві таких культур, як томати, пшениця, бавовна, рис, картопля, кукурудза, бобові, цукровий буряк і фрукти. Рівень самозабезпечення пшеницею до 1995 зріс до 50%.

Див. також: Корисні копалини Єгипту, Історія освоєння мінеральних ресурсів Єгипту, Гірнича промисловість Єгипту.

Інфраструктура Єгипту[ред. • ред. код]

Транспорт країни[ред. • ред. код]

Докладніше: Транспорт Єгипту

Суецький канал. Прибуток від його експлуатації в 2011 році склав $5,22 млрд.

У Єгипті існує найстаріша залізнична мережа Африки (Єгипетські національні залізниці), загальна протяжність якої становить 4751 км. Близько 30% доріг протяжністю 50 000 км асфальтовано. Береги Єгипту омиваються Середземним морем на півночі і Червоним морем на сході. Хоча загальна протяжність берегових ліній досить велика, тут практично немає зручних місць для морських портів. Середземноморське побережжя протяжністю 960 км не має жодної природної бухти, придатної для стоянки сучасних великих судів. Окремі гавані є на побережжі Червоного моря, що протягнулося на 1900 км. Проте дно Червоного моря рясніє кораловими рифами, що сильно утрудняють морську навігацію в цьому районі. Судна зі всього світу стоять на якорі у величезному порту Александрія. Це друге за величиною місто Єгипту, засноване греками в 32 році до н. е. У Єгипті є ще два стародавні морські порти — це Суец на Червоному морі і Порт-Саїд на Середземному. Вони зв'язані між собою Суецьким каналом. Ефективно працює керований державною компанією Суецький канал. Після ліквідації наслідків єгипетсько-ізраїльської війни були проведені роботи з розширення і поглиблення каналу, що зробило його доступним для супертанкерів. Рівнинний характер рельєфу Єгипту і концентрація населення в долині і дельті Нілу дозволили відносно легко вирішити завдання транспортного сполучення.

У 1996 р. в Єгипті було 64 тис. км автомобільних доріг, з них приблизно 50 тис. км з твердим покриттям. Завдяки сухому м'якому клімату можна без особливих витрат підтримувати дорожню мережу, і велика частина вантажних перевезень у країні здійснюється автотранспортом. В Єгипті є два міжнародних аеропорти — в Каїрі і Луксорі та 88 аеропортів для внутрішніх авіаперевезень. В 71-му аеропорті злітно-посадочні смуги мають тверде покриття. Крім того, діють два аеропорти з обслуговування вертольотів. Автопарк Єгипту налічував 1280 тис. легкових автомобілів і 423,3 тис. автобусів.

Залізничні перевезення пасажирів і вантажів здійснюють Єгипетські національні залізниці.

Водопостачання та санітарія країни[ред. • ред. код]

Докладніше: Водопостачання та санітарія Єгипту

В секторі водопостачання та санітарії Єгипет стикається з низкою проблем, причиною яких є швидке зростання населення, через що Єгипет попав в 2005 році до списку країн, що потерпають від нестачі води^[16]. Багато об'єктів водно-санітарної інфраструктури були побудовані в останні десятиліття, які привели до того, що майже кожен єгиптянин має доступ до джерел води, хоча відносно якості води, тут ще багато проблем. До того ж, каналізаційна мережа не встигає за ростом населення, так, що тільки близько однієї третини населення мають доступ до системи каналізації. Згідно з попереднім і виникає нагальна проблема, яка частково є результатом низького забезпечення норм санітарії та якості води, через що близько 17000 дітей Єгипту щорічно вмирають від наслідків діарейних захворювань^[16].

У 2004 році загальна встановлена потреба в питній воді була 21 млн кубометрів на добу. У середньому, ця цифра може означати, що кожен єгиптянин отримав 275 літрів на душу населення в день. Однак ця цифра не є остаточною, оскільки вона не включає втрати води викликане витоком, через низьку ефективність експлуатації. Окрім того, сама потреба в воді не рівномірно розподілена, так у Верхньому Єгипті це 70 літрів на душу населення в день, а 330 літрів в Каїрі.

Але ключовою проблемою для єгиптян є Ніл — основне джерело питної води для більшості мешканців країни. Нільська вода часто нижче мінімальних стандартів якості. Однією з основних причин того є те, що лише 36,1% населення підключено до каналізаційної мережі^[17]. Таким чином, велика кількість необроблених стічних вод попадає до Нілу. Кількість води, яка викидається в Ніл 3,8 млрд м³ на рік, з яких тільки 35% обробляється належним чином^[18].

Зв'язок та інтернет країни[ред. • ред. код]

Єгипет давно став культурним й інформаційним центру арабського світу і Каїрі є найбільшим видавничим регіоном та мовленним центром.

• Основною телефонною мережею охоплено — 10808000 осіб(2006)
• Мобільний зв'язок — 30047000 (2007)
• В наш час^[Коли?] існують три компанії, які пропонують послуги стільникового зв'язку: Mobinil, Vodafone Egypt і Etisalat Єгипет. Ці компанії надають послуги голосового зв'язку на — 3G і 3.75G стандартах.
• Вся телефонна система країни пройшла велику модернізацію в 1990-х роках й стала набагато сучаснішою. «Телеком Єгипет» (Telecom Egypt) державна монополія, яка продовжує зростати і в 2006 році щільність абонентських послуг становила 14 на 100 чоловік; в 2007 було три рухомих стільникових мереж та послуг зростає швидкими темпами
• Основні комунікаційні центри знаходяться в Олександрії, Каїрі, Аль Мансур, Суец і Танта і пов'язані поміж собою цифровим кабелем.
• Міжнародна комунікація пов'язана з міжнародними підводними кабелями FLAG (волоконно-оптична лінія зв'язку в усьому світі); наземними станціями супутникового зв'язку — 2 Intelsat (Атлантичного океану і в Індійському океані), 1 Arabsat і 1 Інмарсат; радіорелейний зв'язку до Ізраїлю.
• Станом на 1999 рік були наявні радіомовні станції: в діапазоні AM — 42-і (плюс 15 ретрансляторів), в діапазоні FM — 14 станцій, короткохвильових три станції.
• Централізованою радіомережею охоплено 3.07 млн. (1997)
• Телевізійних станцій — 98.
• Інтернет-провайдерів (ISPs) — 220 (2008)
• Інтернет Хостів — 5363 (2007)
• Населення, охоплене інтернетом — 12568900 (станом на червень 2009 року)

Засоби масової інформації країни[ред. • ред. код]

Докладніше: Засоби масової інформації Єгипту

Єгипет є однією з основних регіональних медіа-центрів в Африці та Ближньому Сході. Його преса є однією з найбільш впливових і широко читається по всьому арабському світові, а єгипетська теле- і кіноіндустрія постачає більшу частину своєї продукції на арабській мові і надзвичайно популярна у більшості мусульман світу. Хоча критика в ЗМІ на адресу уряду є звичайною справою, але закони про друк, які визначають терміни тюремного ув'язнення за наклеп на президента, державні установи та глав іноземних держав залишаються в силі, чим деколи й користуються провладні структури.

Є два державних національних телеканали і шість регіональних каналів, але багато єгиптян є ще глядачамами, в свою чергу, пан-арабських новинних каналів. Єгипет має великі потужності в супутниковому телебаченні, його супутникові канали популярні у всьому арабо-мовному світі. Єгипет став першою арабською нацією, яка має свій власний супутник «Нілсат 101» (Nilesat 101). Існують й приватні канали супутникового телебачення — (Dream 1), (Dream 2) і (Аль-Mihwar). Державна радіо монополія була порушена з приходом приватних, комерційних музичних станцій в 2003 році.

Шість мільйонів єгиптян щодня перебувають онлайн, блогери дали про себе знати, доволі серйозно, деякі з них стали потужною інформаційною силою політичної опозиції в країні, на що зразу відреагувало чинне керівництво країни. Тому організація Репортери без кордонів, що контролює Свободу слова в ЗМІ, включила в 2006 році Єгипет у свій список, в категорії «Вороги Інтернету» у зв'язку з арештами блогерів під час про-демократичних демонстрацій.

Відомі друковані засоби Єгипту:

• Al-Ahram — Аль-Ахрам "- державна щоденна газета, найстаріша в арабському світі.
• Al-Ahram Weekly — Аль-Ахрам Віклі "- англійською мовою.
• Al-Jumhuriyah — Аль-Джумхурія "- державна щоденна газета.
• Al-Akhbar — Аль-Акбар "- щоденна державна газета.
• Al-Ahali — Аль-Ахалі — опозиція видання.
• Al-Wafd — Аль-Вафд — опозиційне видання.
• Al-Messa — Аль-Мессе — проурядове видання.
• Middle East Times — Мідл Іст таймс — англійською мовою щотижневик.

Відомі телебачення і радіо Єгипту:

• Egypt Radio Television Union (ERTU) — Єгипетське радіо і телебачення об'єднане (ЕСРТ) — державний канал, який працює у внутрішній і супутникових мережах, у тому числі "Nile TV Internationa"l і «Nile TV тематичні канали.»
• Dream TV — приватна супутникова мережа, де канал «Dream 1» розрахований на молодих глядачів, а «Dream 2» — розважальний канал
• Al-Mihwar — приватний телевізійний канал, працює виключно, як супутниковий
• Egypt Radio Television Union (ERTU) — Єгипетське радіо і телебачення Союзу (ЕСРТ) — державна радіо мережа, що володіє вісьмома національними мережевними радіоканалами і надає послуги й по зовнішнім радіоканалам — Радіо Каїру і Голос Арабів.
• Nile FM — Ніл FM — приватна музична станція (західної популярної музики), Nogoum FM — приватна музична станція (арабської популярної музики).
• Middle East News Agency (MENA) — Близькосхідне інформаційне агентство — «МЕНА» (державне).

Адміністративний устрій[ред. • ред. код]

Докладніше: Адміністративний поділ Єгипту

26 губернаторств (мухафаз), губернаторства діляться на округи (маркази), округи — на райони (нахії). Єгипет поділений на 26 губернаторств (провінцій, мухафаз), зокрема чотири міста-губернаторства: Александрія, Каїр, Порт-саїд і Суец. Дев'ять губернаторств знаходяться в Нижньому Єгипті в дельті Ніла, вісім губернаторств у Верхньому Єгипті уздовж долини Ніла, чотири — на лінії Каїр — Асуан і п'ять прикордонних губернаторств на Синаї і в пустинних регіонах на схід і захід від Нілу.

Демографія[ред. • ред. код]

Динаміка росту населення Єгипту

Населення Єгипту, чисельність якого за оцінкою на лютий 2006 склала 81,714 млн людей, зосереджено головним чином в долині Нілу, в його дельті і вздовж Суецького каналу. Лише незначна його частина проживає в оазах західної пустелі, невеликих шахтарських містечках східної пустелі і по берегах деяких бухт в Середземномор'ї та курортних містечках узбережжя Червоного моря. Найбільш щільно заселена дельта Нілу та пониззя цієї річки, але частина населення досі ще веде кочовий спосіб життя. В останні десятиліття відбувається відтік сільського населення в міста.

Столиця — Каїр. Населення столиці з передмістями (станом на початок 2002 року) становить понад 16 млн жителів. Великі міста: Александрія, Порт-Саїд, Луксор, Ель-Фаюм, Асуан.

З середини 1960-х років в країні здійснюється державна програма з обмеження народжуваності. В результаті якої, з початку 1960-х до 2003 року народжуваність в країні скоротилася з 46 до 24,36 новонароджених на 1000 чоловік населення, а завдяки поліпшенню медичного обслуговування знизилася і смертність в країні — з 20 до 5,35 смертей на 1000 чоловік. До 2003 року середньорічні темпи природного приросту населення склали близько 1,88%, також суттєвим додатком до цих цифр стає міграція населення з ближніх країн до Єгипту, хоча вона таки ще й погашається еміграцією самих єгиптян до багатших країн Європи. Приблизно 35% жителів країни молодше 15 років, шлюби традиційно укладаються в ранньому віці. Із зростанням вартості життя і активнішою участю жінок в трудовій діяльності середній вік вступу до шлюбу, особливо в містах, збільшився. Очікувана тривалість життя в Єгипті становить 70,41 роки (67,94 у чоловіків і 73 у жінок).

Етнічний склад Єгипту[ред. • ред. код]

Переважна більшість населення Єгипту складається з етнічних єгиптян — 94% населення або 74,1 мільйона осіб.

До етнічних меншини в Єгипті відносяться бедуїни арабських племен Синайського півострова та Східної пустелі; бербери, що мешкають в оазисі Сива; нубійці різних племінних груп, які живуть уздовж Нілу в південній частині Єгипту. Існують також незначні меншини Беджай (Beja) і Дум (Dom).

За колоніальні часи (більш як два тисячоліття), в Єгипет прибуло багато різних етнічних громад: греки, італійці, сирійці, євреї, вірмени, цигани, кавказці, нубійці, араби… — більшість з них асимілювалися, але поодинокі громади продовжували вести, притаманний їм стиль життя, й деяким з них вдалося зберегтися й теперішні часи (правда в меншій кількості). Були ще часи розгулу ісламського націоналізму, коли після політичних подій в 1950-х роках, більшість представників етнічних груп були змушені залишити країну.

Крім того, в Єгипті знаходиться близько 90000 біженців та переміщених осіб, які шукають притулку, в основному, палестинці і суданці (представники не урядових племінних груп), що потерпають від складної політичної та економічної ситуації в своїх країнах.

Мови в країні[ред. • ред. код]

Докладніше: Мови Єгипту

Офіційна мова Єгипту стандартна арабська мова і використовується в більшості друкованих засобів масової інформації. Арабська мова прийшла до Єгипту в сьомому столітті, а після того, як вона за численні століття асимілювала та розчинила в собі всі попередні мови спілкування єгиптян, вона сформувала на цій території свій певний тип — єгипетську арабську мову, яка стала сучасною розмовною мовою єгиптян. З багатьой говірок арабської мови, єгипетська є найвживанішою в усьому Близькому Сході та на Півночі Африки, ймовірно, це пов'язано з впливом єгипетського кіно у всьому арабомовному світі.

Корінна мова єгипетського народу майже не поширена в теперішньому єгипетському суспільстві. Єгипетська мова (також відома як копто-єгипетська мова) складається з прадавньої єгипетської і коптської мов і утворює окрему гілку в сім'ї афро-азіатської мовної групи. Єгипетська мова є однією з перших письмових мов і відома нам з ієрогліфічних написів, які збереглися на історичних пам'ятниках і листках папірусу. Коптська мова — єдиний існуючий, на сьогоднішній час, нащадок єгипетської мови, й збереглася завдяки літургійному використанню коптською православною церквою. Досліджується ще й Коіне (Koinè) діалект грецької мови, який був важливим у часи елліністичної Олександрії і широко використовувався у філософії та науці цієї культури, а також найпотужніше спричинився до формації єгипетської арабської мови.

Існують також близько 42000 носіїв сучасної грецької мови в Олександрії, а також приблизно така ж кількість носіїв вірменської мови, що мешкають в основному в Каїрі, а також є близько 7500 єгиптян, які живуть між Олександрією і Каїром, розмовляють італійською мовою. Англійська, французька і німецька мови також широко поширені, як іноземні мови, та використовуються в бізнесі й верхнім прошарком єгипетського суспільства.

Приблизно 77000 осіб вживають мову Беджай (Beja), і живуть в Східній пустелі та на узбережжі Червоного моря. Близько 234000 єгиптян говорять мовою Домар (індо-арійська мова, близька до циганської) і зосереджені вони на північ від Каїра і Луксора. Берберські мови представлені діалектом Сіві, на якому говорять приблизно 5000 осіб, які мешкають в оазисі Сіва. У верхній частині долини Нілу, неподалік Ком Омбо і Асуана, налічується близько 300000 носіїв нубійских мов, які в основному говорять на мовному діалекті Нубіін, але є й інша меншина нубійців, яка володіє мовним діалектом Кенузі-Донголи. Суданський діалект арабської мови також вживає суданська меншин Єгипту. Бедуїнський діалект арабської мови використовує в своєму спілкуванні бедуїнська меншина по всій країні і особливо на Синайському півострові.

Релігії Єгипту[ред. • ред. код]

Докладніше: Релігія Єгипту

Каїр — погляд з цитаделі

Релігія відіграє центральну роль в житті більшості єгиптян, Азан (ісламський заклик до молитви), який можна почути п'ять разів на день, регулює темп життя єгипетського суспільства, як в містах, так й на фермі бідного феллаха. Майже все підкоряється цьому неофіційному розкладу мусульманина — все, від бізнесу до засобів масової інформації та сфери розваг. А місто Каїр славиться своїми численними мечетями та мінаретами і по праву називають «містом 1000 мінаретів»^[19], та й численні церковні вежі покращують міський пейзаж.

Мусульманські громади[ред. • ред. код]

Мінарети в Каїрі

Єгипет є переважно мусульманською країною з державною релігією — іслам. Близько 90% з них визнають себе, як мусульмани^[20][21][22]. Майже все населення мусульман є сунніти^[23], і існує незначна меншість шиїтів. Значна кількість єгиптян-мусульман є послідовниками суфійських вчень^[24].

Іслам став державною релігією в Єгипті, після внесення змін у другій статті Конституції Єгипту в 1980 році, перед тим, як Єгипет був визнаний світською державою. Університет Аль-Азхар, найбільша і найважливіша сунітська організація у світі, це найстаріший ісламський інститут (заснований близько 970 нашої ери). Відповідно до конституції Єгипту, будь-яке нове законодавство має щонайменше побічно узгоджуються з ісламським правом. Основна сунітська школа Ханафі в значній мірі контролюється державою, через Міністерство у справах релігій Єгипту (Wizaret Аль-Awkaf). Аль-Авкаф управляє всіма мечетями і контролює мусульманських священнослужителів. Імами проходять підготовку з фаху — імам, в спеціалізованих училищах і в Аль-Азхар, міністерство й іншими кроками підтримує сунітську гілку мусульманства і навіть уповноважене давати роз'яснення за інших теологічних та побутових питань.

Християнські громади[ред. • ред. код]

Сучасний коптський монастир

Християни, вважаються в Єгипті найбільшою релігійною меншістю, які становлять понад 10% від всього населення^[25][26][27]. Більше 90% єгипетських християн належить до стародавньої Коптської православної церкви^[22][28][29] Інші єгипетські християни є послідовниками Коптської католицької церкви, Євангельської церкви Єгипту і різних інших протестантських конфесій. Немісцеві християнської громади розташовані в основному в міських районах Каїра і Олександрії.

Старий Каїр, Православна церква

Значний меншин усередині християнської громади Єгипту, належать такі конфесії:

• Громади Апостольської католицької церкви і православної церкви:
• Коптська Католицька Церква (Coptic Catholic Church) має близько 210000 членів в Єгипті і приблизно 50000 прихильниками за кордоном.
• Грецька православна церква (Greek Orthodox Church) має близько 350000 прибічників в Єгипті, з яких приблизно 45000 мають грецьке походження. Ця церква має ще 1,5 мільйони прихильників в Африці, а також між 10000 і 15000 послідовників в Європі, Північній та Південній Америці.
• Греко-католицька церква (Melkite Greek Catholic Church) має близько 7000 послідовників у Єгипті. До Єгипетської Єпархії належать православні в Європі, Північній і Південній Америці та Австралії числом більше 60,000.
• Вірменська апостольська церква (східна православна церква) (Armenian Apostolic Church) має близько 7000 прибічників в Єгипті.
• Римсько-католицька церква (Roman Catholic Church) має близько 7000 прибічників в Єгипті. Більшість з них є громадяни, що народилися в Єгипті, але іноземного походження: італійці, мальтійці і французи, або члени іноземного дипломатичного корпусу в Єгипті.
• Єпископальна церква в Єрусалимі та на Близькому Сході (Episcopal Church in Jerusalem and the Middle East) ця протестантська церква відома в Єгипті, як англіканська церква і має між 10000 і 15000 членів.
• Маронітська церква (Maronite Church) має близько 5000 прибічників в Єгипті.
• Ще кілька християнських церков мають близько 1000 прибічників: Вірменська Католицька Церква (Armenian Catholic Church), Халдейська католицька церква (Chaldean Catholic Church), Сирійська католицька церква (Syriac Catholic Church), Сирійська Православна Церква (Syriac Orthodox Church).

Статус релігії в країні[ред. • ред. код]

Традиційно єгипетські конституції (їх було 8) були світськими по характеру, оскільки перша була прийнята ще в 1879 році, а найбільш схожа до сучасних світових тенденцій ще в 1923 році. Однак поправка, яка була введена в 1980 році, суттєво відрізнила її від попередніх традиції, згідно з цими поправками, ісламське право (шаріат) стало основним джерелом законодавчих норм. Таке формулювання означає, що будь-який новий закон, який в наш час^[Коли?] прийнято або тільки розглядається не повинен порушувати будь-якого з діючих принципів ісламського права (шаріату). Крім того ця конституція забороняє політичні партії на основі релігійних платформ^[30].

Ще однією особливістю сучасного єгипетського суспільства стала наростаюча популярність організації Брати-мусульмани, яка пропонує замінити норми державного управління із світських на релігійні, тим самим ще більше загостривши питання про легітимність релігійних політичних партій спричинюючи суттєву суспільну дискусію серед інтелектуалів і політиків. Цей сунітський транснаціональний релігійний рух є найбільшої опозиційною політичною організацією в багатьох арабських світських державах, зокрема, і в Єгипті. Найстаріша і найбільша в ісламському світі політична група^[31] була заснована єгипетським шкільним вчителем Хасаном аль-Банна в 1928 році з кожним роком набирає політичної та суспільної ваги серед єгиптян, що загрожує певним радикальним процесам в середовищі єгипетської громади, в цілому.

Суспільство Єгипту[ред. • ред. код]

Національні свята[ред. • ред. код]

Державне свято День революції — 23 липня (1952)

Побут та традиції Єгипту[ред. • ред. код]

Сім'я — центр суспільного життя в Єгипті. Традиційно кілька поколінь проживали спільно в рамках однієї сім'ї, однак протягом останніх десятиліть посилюється тенденція до роздільного проживання малих сімей. Разом з тим у великих родинах зберігаються тісні зв'язки між усіма її членами. Велика сім'я виконує цілий ряд важливих суспільних функцій. Так, вона часто виступає в ролі своєрідного бюро з пошуку робочих місць для селян, що переїхали до міста, або ж є джерелом матеріальної підтримки нужденних або недієздатних родичів, на яких не поширюється державна програма соціального забезпечення.

Зазвичай в єгипетських сім'ях багато дітей. Як правило, сільські діти з раннього віку починають допомагати батькам у польових роботах, тому багатодітні сім'ї вважаються в економічному відношенні благополучнішими. Досі єгиптяни більше радіють народженню хлопчиків. Більшість єгиптян зберігають прихильність консервативним суспільним нормам поведінки. Ніде, крім університетських кампусів, не заохочується спілкування неодружених чоловіків і незаміжніх жінок.

Існують значні відмінності у стилі життя та духовно-культурних орієнтирів різних верств єгипетського суспільства. Проживаючі в Каїрі освічені представники середнього і вищого класу говорять англійською або французькою мовою, носять європейський одяг і вважають за краще європейські та американські кінофільми, музику, мистецтво і літературу. Традиційний чоловічий одяг селян (фелахів) — довга, до п'ят, сорочка з бавовняної тканини синього або білого кольору (галабея), яка одягається поверх коротких штанів. Головний убір — фетровий ярмулка (лебда). Жіночий одяг складається з довгої чорної сукні з вільними рукавами і чорної хустки на голові, яким прикривають нижню частину обличчя при зустрічі на вулиці із чоловіками. Люди, одягнені в традиційний одяг, зустрічаються і в міських кварталах, де проживає біднота.

Єгиптяни зберігають традиції національної кухні, і вона є однією з найбільш вишуканих на арабському сході. До неї входять злаки (пшениця, ячмінь, кукурудза, рис…), бобові (боби, горох, сочевиця…), овочі, зелень, цибуля, часник, фрукти, молочні продукти, рідше — м'ясо і риба. У Єгипті процвітає культ кави та чаю.

Як в селах, так і в містах основу харчового раціону становлять плоскі коржі з пшеничного, кукурудзяного або вівсяної муки та каші. Популярні фуль і таамійя (страви з варених або смажених бобових), кошрі (варена сочевиця в суміші з рисом). М'ясо їдять у свята і в базарні дні (2-4 рази на місяць), трохи частіше — птицю (курей, голубів, гусей). З молочних продуктів споживають козяче і буйволяче молоко, рідше — коров'яче (звичайно кисле), сир, солоний сир. У містах широко практикується європейська, найчастіше французька, кухня.

У 1980-ті — на початку 1990-х років особливої популярності стали набувати ісламістські рухи. Їх упор на особисте благочестя і побожність, скромність, дотримання принципів ісламської етики у справах і критика матеріалістичних західних цінностей здобули повагу серед усіх верств суспільства. Ісламістські благодійні організації надають безкоштовну медичну допомогу, підтримують громадський порядок у міських нетрях та створюють відчуття спільності у багатьох безробітних і незадоволених владою молодих єгиптян. Безпосередню участь ісламістів у повсякденному житті людей сприяє створенню привабливої альтернативної моделі співпереживання і готовності допомогти.

Культура[ред. • ред. код]

Докладніше: Культура Єгипту

Писемність[ред. • ред. код]

Докладніше: Писемність Єгипту

Каїрський музей є найбільшим в світі сховищем предметів давньоєгипетського мистецтва

У Стародавньому Єгипті впродовж його довгої історії існували кілька різних систем письма, які використовувалися в різних цілях: демотичне, ієратичне та ієрогліфічне письмо. Перші ієрогліфи були схематичними зображеннями тварин або предметів, які з часом перетворилися на фонетичні знаки. Кількість ієрогліфічних знаків зростала з часом, і в пізній елліністичний період їх нараховувалося біля 5 тисяч.

Ієрогліфічним письмом у Єгипті користувалися приблизно з 30 по 18 століття до н. е., після чого писемність перейшла до простіших позначень — ієратичного письма (13 — 2 ст. до н. е.). Потім єгипетське письмо стало ще більш удосконаленим — демотичним, в якому кожен із символів щось означав. Наприклад овал та три дерева над ним означали повінь, видозмінене зображення хижака означало якусь небезпеку.

Образотворче мистецтво і вірування[ред. • ред. код]

Завдяки вірі єгиптян в життя після смерті, в них розвивалося образотворче мистецтво. Єгиптяни вірили, що окрім тілесної оболонки та душі, кожна людина має «КА» (можливо, життєва енергія, або свідомість людини, або і те і інше). Щоб це не було, але КА повинно було повернутися в тіло і розпочати нове життя. Але як може КА після довгої мандрівки знайти свою тілесну оболонку? Єгиптяни вирішили цю проблему. Біля гробниць ставили статуетки або скульптури із зображенням людини, яка померла. Ці образи повинні якнайбільше бути схожими на померлого, бо інакше КА не знайде своє тіло.

Живопис, портретні скульптури[ред. • ред. код]

Були і інші види мистецтв, як наприклад живопис. Найчастіше малювали на стінах гробниць та храмів. Також малювали на глиняних посудинах, горщиках тощо. Найчастіше на давньоєгипетських зображеннях ми бачимо фараонів — верховних правителів країни. За давньоєгипетськими віруваннями фараона вважали сином бога сонця РА, земним втіленням бога Гора та спадкоємцем Осіріса. Тому самоправство фараона ніким не осуджувалося. Найбільших успіхів єгиптяни досягли у створенні портретних скульптур з каменю і дерева.

Музична культура Єгипту[ред. • ред. код]

Див. також: Музика Єгипту

Музична культура Єгипту налічує понад 5 тисячоліть. Але записи єгипетської музики не були виявлені. Джерелом свідчень про неї є археологічні пам‘ятки, а саме: були знайдені дугоподібна арфа, повздовжня флейта, систр (металеве брязкальце). Найчастійше музика була одноголосною, синкретичною, тісно пов‘язаною з танцем, пантомімою, драматичними виставами тощо. Згодом виникли три напрями в музиці Єгипту. Релігійно-культова, придворна та народна музика. Удосконалювались форми виконання. Утворювались ансамблі та зародилася так звана хейрономія — рання форма керування хором за допомогою жестів та міміки. В процесі подальшого розвитку виникла ліра, кутова арфа, подвійний гобой, дерев‘яні і бронзові сурми, різноманітні барабани, та що дуже важливо — пневматичний та гідравлічний органи. Це одні з найкращих винаходів єгиптян. Після завоювання Єгипту Римом, знання і технологія поширились в Римській імперії. Зокрема єгипетський орган став попередником європейського органу. Також розвивалися примітивні форми багатоголосся, створювались невеликі хори.

Спорт в країні[ред. • ред. код]

Докладніше: Спорт в Єгипті

Докладніше: Футбол в Єгипті

Футбол є найпопулярнішим національним видом спорту в Єгипті. Єгипетські футбольні клуби «Аль-Ахлі» (Al Ahly), «Ель Замалек» (El Zamalek), «Ісмайлі» (Ismaily), «Ель-Іттіхад» (El-Ittihad), «Ель-Іскандер» (El-Iskandary) і «Ель-Масрі» (El Masry), є найпопулярнішими командами в країні та регіоні і мають високу репутацію в своєму чемпіонаті. Їх суперництво тримає в напрузі вболівальників, а згодом вони всі виплескуються на вулиці своїх міст святкуючи (а подеколи й вчиняючи вуличні маніфестації), коли їхня улюблена команда перемагає (або ж програє). Каїрське дербі є одним з найжорстокіших дербі в Африці й світі, агентство «BBC» навіть вибрало його, як одного з найжорсткіших дербі у світі^[32]. Єгипет має багату футбольну історію — вже більше 100 років (відколи англійські колоністи культивували копаного м'яча на їх території). Національна збірна команда Єгипту з футболу є найтитулованішою африканською футбольною командою — в африканських чемпіонатах (Кубок африканських націй) команда шість разів вигравала, у тому числі два рази поспіль у 1957 і 1959 роках і знову в 2006 і 2008 роках.

Сквош і теніс також здобули популярність в Єгипті, як і інші види спорту в Єгипті. Єгипетська команда зі сквошу була відомою своєю впертою та непоступливою грою на міжнародних змаганнях ще з 1930 років. Амр Шабана (Amr Shabana) є найкращим гравцем в Єгипті, і переможець відкритого чемпіонату світу (чотири рази), і став найкращим гравцем в сквош 2006 року.

Єгипетська національна гандбольна команда також досягла значних успіхів; протягом 34 розіграшів Чемпіонату Африканських Націй з гандболу, п'ять разів займала перше місце (у тому числі 2008), п'ять разів посідала другу сходинку, чотири — були третіми. Крім того, згодом, до цієї команди прийшли успіхи й на світовій арені, єгипетські гандболісти займали 6 і 7 місця у 1995 і в 1997 роках на Чемпіонаті світу з гандболу (серед чоловіків), і двічі виборювала 6-е місце уже на гандбольному турнірі Олімпійських ігор 1996 та 2000 років.

Всі інші види спорту розвиваються в Єгипті менш успішно, особливо це стосується жіночих видів, де жінки не є дуже активні (як зрештою і в самому єгипетському суспільстві). Хоча це не заважає поодиноким єгипетським спортсменам та олімпійцям добиватися значних успіхів в своїх видах спорту. Сам Національний олімпійський комітет Єгипту (який й з самих початків координував спортивний рух в країні) було створено в 1910 році, а вже з 1912 року єгипетські спортсмени постійно брали участь (хоч і в незначній кількості) на різних світових форумах, і особливо, на Олімпійських іграх, де завоювали в цілому 24 )медалі. Хоча за весь час участі в олімпіадах єгипетські спортсмени завоювали 24 медалі різного гатунку, лише 7 з них золоті (6 здобуті були в період до липневої революції). Всі призери Олімпіад стали дуже популярними особами як в Єгипті, так й в арабському світі.

Туризм та відпочинок[ред. • ред. код]

Докладніше: Туризм в Єгипті

Пляж в бухті Наама Бей, Шарм-еш-Шейх

Карнакський храм, Луксор

Єгипет став важливим місцем для народів Близького Сходу, Африки та Європи ще з найдавніших часів. Починаючи з початку 19-го століття (з вторгнення Наполеона в Єгипет) — інтерес до єгиптології збільшився і це захоплення заклало основу для сучасної індустрії туризму в країні. Туризм як і раніше, є важливою опорою єгипетської економіки і отримав широку підтримку з боку уряду. Туризм є основним джерелом надходження іноземної валюти в Арабську Республіку Єгипет, так в 2007 році 9990000 мандрівників побувало в країні. Єгипетський уряд планує залучити до Єгипту 14 мільйонів туристів у 2011 році^[33].

Туристична індустрія розвивається в країні семимильними кроками, так приміром, за весь 2000 рік налічувалося 5 506 179 іноземних туристів, а з них 3 800 000 з Європи, і сума надходжень до казни країни становила в середньому понад 4,3$ мільярда. З кожним роком туристів прибуває більше. Уряд країни спонукає своїх громадян до розвитку саме цієї сфери економіки (особливо на місцевому рівні серед середнього класу єгипетського суспільства). В свою чергу уряд розвиває інфраструктуру в країні, саме навколо прибуткових туристичних та історичних зон, будуючи сучасні автомагістралі, комфортабельні та швидкі поїзди та вдосконалюючи свою залізницю й морський транспорт. В країні функціонують уже 9 сучасних аєропортів, незлічена кількість готелів та якісне обслуговування в відпочинкових зонах — запорука успіху Єгипту в туристичній галузі. Найпопулярніші курорти Єгипту — Хургада і Шарм-ель-Шейх.

Фестивалі, відпочинок та національні свята в країні[ред. • ред. код]

Єгипет славиться багатьма фестивалями і релігійними карнавалами, відомий також як мавлід (Mawlid). Як правило, вони пов'язані з конкретними коптськими чи суфійськими святими, але часто їх святкують всі єгиптяни, незалежно від віросповідання чи релігії. Рамадан має особливий шарм в Єгипті, відзначається з веселощами, наїдками, запаленими повсюдно ліхтарями (відомими як фаванес (fawanees)) і багато інших принад мусульманського світу, які заманюють туристів до цього регіону, і ті стікаються до Єгипту зі всього світу, щоб побувати тут під час Рамадана і стати свідком тих видовищ. Другий по видовищності є стародавній коптський фестиваль весни — Шам ель Нессім (Sham el-Nessim), що відзначався єгиптянами вже тисячі років, як правило, це дійство відбувається в період святкування стародавнього єгипетського нового року (між місяцями — квітнем і травнем, після Великодньої неділі).

В Єгипті є загальнонаціональні свята, які відзначаються всім без винятку населенням.

Оскільки тут іслам — це державна релігія, то ісламські свята відзначаються усіма єгиптянами. Свята християнські не є загальнонаціональними (крім православного Різдва), але при цьому в Єгипті не забороняють їх святкувати. Офіційними, тобто встановленими місцевим законодавством святами, які відзначаються в усій країні, є або національні світські свята, або важливі релігійні:

7 січня — Різдво;

25 квітня — День звільнення Синая (звільнення Синайського півострова в Жовтневій війні 1973 р.);

1 травня — День праці;

23 липня — День революції (річниця революції 1952 р.);

6 жовтня — День збройних сил (форсування Суецького каналу єгипетськими військами в Війні Судного дня).

Є кілька загальнонаціональних свят у яких дата нефіксована. Щороку їх святкують в різні дати, відповідно до коптським та ісламським календарями: Шам Ель Нессім — вважається найпопулярнішим в Єгипті святом. Його люблять як мусульмани, так і копти. Святкується в перший понеділок після Великодня. В такий день всі сім'ї виїжджають на природу; Мусульманський Новий рік — Новий рік за ісламським місячним календарем; Мавлід — Різдво пророка Мухаммеда; Ід аль-Фітр — Свято розговіння на честь закінчення поста в місяць рамадан. Триває 3 дня; Ід аль-Адха — Свято жертвопринесення після закінчення хаджу. Триває 4 дні.

Ну і, нарешті, ті свята, які широко відзначаються, навіть попри те, що урядові установи працюють в звичайному режимі:

1 січня — Новий рік за григоріанським календарем;

1 березня — День спортсменів;

21 березня — День матері;

18 червня — Ід аль-Гала — річниця виведення з Єгипту британських окупаційних військ;

15 серпня — Розлив Нілу (Вафа ан-Ніл);

21 жовтня — День ВМФ Єгипту;

24 жовтня — Взяття єгипетською армією Суеца в 1973 р.;

23 грудня — День Перемоги (узяття єгипетською армією Порт-Саїда в 1956 р.).

Кожне свято в Єгипті — це чудовий привід для загального сімейного збору.

Екорегіони та національні парки[ред. • ред. код]

Докладніше: Національні парки й заповідники Єгипту

Майже вся країна підпадає під класифікацію тропічного-посушливого типу біома, але навіть за таких умов, єгипетську територію прийнято розділяти на дев'ять екорегіонів:

• Середземноморська формація — невеликий анклав середземноморського лісу, розташований на захід від дельти Нілу.
• Саванні луги, затоплені в дельті Нілу — в дельті і нижній течії Нілу,
• Північна, степова Сахара — на півночі країни,
• Пустелі і тропічні напівпустелі Червоного моря — на узбережжі Червоного моря і на Синайському півострові,
• Гори і пустелі північної Аравії і Сінаю — та інші гірські райони,
• Червоне море і його узбережжя — прибережні пустелі на африканському узбережжі Червоного моря та саме узбережжя,
• Пониззя Сахари, оазиси та інші водно-болотні угіддя пустелі Сахари,
• Гірське скупчення — плато Тібесті і гір Увейнат на кордоні з Лівією і Суданом,
• Сахара пустеля — всі іншій пустельні частини країни.

Щоб зберегти, ті маленькі оази єгипетського біорізноманіття, керівництвом країни була прийнята програма по впровадженню природних заповідників та охоронних територій. Закон 102 від 1983 року, уповноважив прем'єр-міністра країни визначити певні області, які будуть оголошені заповідними, що охороняються. Указом прем'єр-міністра, визначаються межі кожної території, що охороняється і встановлюються основні принципи управління та збереження її ресурсів. Двадцять чотири охоронні території було проголошено (єгиптяни їх, зазвичай, узагальнено називають протекторат):

Див. також[ред. • ред. код]

• Список міст Єгипту
• Список ссавців Єгипту
• Бір-Тавіль

Виноски[ред. • ред. код]

Бібліографія[ред. • ред. код]

• M.W. Daly ed., The Cambridge History of Egypt, Cambridge, C.U.P., 1998, 2 voll.
• Yaḥyà al-Antākī, Cronache dell'Egitto fatimide e dell'impero bizantino (937–1033), a cura di B. Pirone, Roma, Jaca Book, 1968
• Paolo Minganti, L'Egitto moderno, Firenze, Sansoni, 1959
• Nicola Melis, «L'importanza geostrategica dell'Egitto secondo un documento absburgico del XVI secolo», in E. Sanchez-G. P. M. Asuero-M. Bernardini (eds.), España y el Oriente islámico entre los siglos XV y XVI (Imperio Otomano, Persia y Asia central) Actas del congreso Università degli Studi di Napoli «L'Orientale», Nápoles 30 de septiembre — 2 de octubre de 2004, Isis, Istanbul 2007, pp. 238 — 311.
• Elvio Ciferri, Egypt, in «Encyclopedia of the French Revolutionary and Napoleonic Wars», Santa Barbara (California), ABC Clio, 2006
• Bruno Aglietti, L'Egitto dagli avvenimenti del 1882 ai giorni nostri, Roma, Istituto per l'Oriente, 1965, 2 voll.
• Massimo Campanini, Storia dell'Egitto contemporaneo. Dalla rinascita ottocentesca a Mubarak, Roma, Edizioni Lavoro, 2005
• Арабская Республика Египет: Справочник/АН СССР, Ин-т Африки.- М.:Наука,1990.-355 с.
• Васильев А. М. Египет и египтяне. М., 1986.
• Густерин В. П. Города Арабского Востока. — М.: Восток—Запад, 2007. — 352 с. — (Энциклопедический справочник). — 2000 экз. — ISBN 978-5-478-00729-4
• Правовые системы стран мира. Энциклопедический справочник. Под ред. А. Я. Сухарева. М., НОРМА, 2003. Статья «Египет». С. 244–254.

Посилання[ред. • ред. код]

• Історія Стародавнього світу. 6 клас. О. І. Шалагінова, Б. Б. Шалагінов. Київ, «Педагогічна преса», 2006. С.54.
• Урядові:
• Egypt's Government Services Portal
• Egypt Information Portal
• Egypt Information and Decision Support Center
• Egypt State Information Services
• Chief of State and Cabinet Members
• Загальні:
• Country Profile from the BBC News
• Egypt at UCB Libraries GovPubs
• Egypt Maps — Perry-Castañeda Map Collection
• Інші інформаційні:
• Leonard William King, History of Egypt, Chald, Syria, Babylonia, and Assyria in the Light of Recent Discovery, Project Gutenberg.
• Egyptian History (urdu)
• By Nile and Tigris, a narrative of journeys in Egypt and Mesopotamia on behalf of the British museum between the years 1886 and 1913, by Sir E. A. Wallis Budge, 1920 (a searchable facsimile at the University of Georgia Libraries; DjVu &layered PDF format)
• Napoleon on the Nile: Soldiers, Artists, and the Rediscovery of Egypt.

п о р Ліга арабських держав Алжир  ·  Бахрейн  ·  Джибуті  ·  Єгипет  ·  Ємен  ·  Ірак  ·  Йорданія  ·  Катар  ·  Кувейт  ·  Коморські острови  ·  Ліван  ·  Лівія  ·  Мавританія  ·  Марокко  ·  ОАЕ  ·  Оман  ·  Палестинська автономія  ·  Саудівська Аравія  ·  Сирія  ·  Сомалі  ·  Судан  ·  Туніс

п о р Організація чорноморського економічного співробітництва Країни-члени   Азербайджан •   Албанія •   Болгарія •   Вірменія •   Греція •   Грузія •   Молдова •   Росія •   Румунія •   Сербія •   Туреччина •   Україна Країни-спостерігачі   Австрія •   Білорусь •   Єгипет •   Ізраїль •   Італія •   Німеччина •   Польща •   Словаччина •   США •   Туніс •   Франція •   Хорватія •   Чехія