| Перуз Вікіпедії | Прочитати оригінал статті |
| Республіка Перу |
|||||
|
|||||
| Гімн: «Somos libres, seámoslo siempre» укр. Ми вільні, будьмо такими завжди |
|||||
|
|||||
| Столиця | Ліма 12°02′ пд. ш. 77°01′ зх. д. / 12.0433° пд. ш. 77.0283° зх. д. |
||||
|---|---|---|---|---|---|
| Найбільше місто | Ліма | ||||
| Офіційні мови | Іспанська, кечуа, аймара | ||||
| Державний устрій | Президентська республіка | ||||
| - Президент | Ольянта Умала | ||||
| - Прем'єр-міністр | Саломон Лернер | ||||
| Незалежність | |||||
| - від Іспанії | 28 липня 1821 | ||||
| Площа | |||||
| - Загалом | 1 285 220 км² (20) | ||||
| - Води (%) | 8,80 | ||||
| Населення | |||||
| - оцінка 2005 р. | 27 968 000 (41) | ||||
| - перепис 2005 р. | 27 219 266 | ||||
| - Густота | 22/км² (183) | ||||
| ВВП (ПКС) | 2005 р., оцінка | ||||
| - Повний | $167,21 мільярдів (50) | ||||
| - На душу населення | $6 125 (97) | ||||
| ІРЛП (2004) |  0,767 (medium) (82) |
||||
| Валюта | Новий перуанський соль (PEN) |
||||
| Часовий пояс | PET (UTC-5) | ||||
| Домен інтернету | .pe | ||||
| Телефонний код | +51 | ||||
.svg)
Перу́ (ісп. Perú, кеч. Piruw, айм. Piruw; офіційна назва — Респу́бліка Перу́, ісп. 
República del Perúопис файлу, МФА: [reˈpuβlika del peˈɾu]) — країна в Південній Америці, на узбережжі Тихого океану. Межує на півночі з Еквадором і Колумбією, на сході — з Бразилією та Болівією, на півдні — з Чилі.
Площа — 1 285 200 км²
Рельєф — Гори під назвою Анди, що простягнулися з північного-заходу на південний схід, займають 27% території країни, відокремлюючи джунглі басейну Амазонки на північному сході від прибережної рівнинної пустелі на заході.
Столиця — Ліма (включає також порт Кальяо).
Населення — 21, 904 млн мешканців (1990) (індіанці, в основному кечуа й аймара — 46%; нащадки змішаних шлюбів іспанців і індіанців — 43%). 24,8 млн чол. (2001).
Офіційні мови — іспанська — 68%, кечуа — 27% (обидві державні), аймара — 3%.
Експорт: Кока, кава, вовна альпаки та лами; рибні продукти; свинець (найбільший виробник у Південній Америці), мідь, залізо, нафта.
Грошова одиниця — інті (з 1986).
Перу — член Організації американських держав (ОАД; з 1948), Латино-Американської асоціації інтеграції (ЛАІ; з 1981); Латино-американської економіч. системи (ЛАЕС; з 1975), Андійської групи (з 1969) і Ради країн експортерів міді (з 1975).
Зміст
Населення[ред. • ред. код]
У Перу проживає близько 28 млн людей.
Населення Перу — найбільш різнорідне за своїм складом на Американському континенті. Воно нараховує 1786 різних індіанських громад, об'єднаних у 13 мовних сімей, які переважно розсіяні по амазонській сельві. Такими є дані опублікованого в Лімі перепису населення.
49% населення живе за межею бідності.
Середня тривалість життя — 68 років.
Етнічна приналежність[ред. • ред. код]
47% населення Перу складають індіанці, 32% — метиси, 12% — білі, з представників національних меншин — японці, мулати і китайці.
У дощових лісах східного Перу проживають біля ста індіанських племен. Ці племена, практично ізольовані від всього іншого населення, розмовляють місцевими діалектами і здобувають харч мисливством, рибальством та землеробством.
Ще одна група корінного населення включає індіанців, що розмовляють мовами кечуа і аймара. Багато з них переселилися до столиці країни — Ліми чи інші міста на узбережжі, особливо після того, як в 1980 в горах почалася партизанська війна, але більшість продовжують жити в Андах, займаючись землеробством та скотарством. У Перу протягом багатьох років тривають земельні конфлікти між індіанськими громадами, нафтовидобувними компаніями та урядом. Корінне населення у багатьох випадках бачить у появі іноземних компаній загрозу своєму звичному середовищу проживання, а держава потребує енергетичних ресурсів, якими багаті території, що належали індіанцям з «незапам'ятних» часів.
Інше населення складають креоли — білі нащадки європейців, в основному іспанців, які до 1970-х років практично панували в країні; метиси — нащадки мішаних шлюбів європейців і індіанців, що складають основну частину середнього класу, а також деяка кількість негрів та вихідців із Азії.
Релігія[ред. • ред. код]
89% населення — католики, 3% — протестанти, є також прихильники природних культів. Римський католицизм — офіційна релігія в країні.
Мова[ред. • ред. код]
Державні мови — іспанська, кечуа і аймара.
Неписьменні — 11% населення.
Історія[ред. • ред. код]
Недавня історія. Незалежність від Іспанії здобуто 1821 року.
Прикордонні суперечки:
При владі в Перу були військові та цивільні уряди поперемінно з 1948 р. Цивільний уряд відновлений 1980 року.
З 1990 р. — президент Альберто Фухіморі. 1992 року він при підтримці армії розпустив половину головних судів і призупинив дію уряду (зрікся влади 2000 року).
Першими жителями Перу були кочові мисливці-збирачі, що мешкали в печерах прибережних районів. Найдревніше місце — печера Пікімачай, яка датується 12000 рр. до н.д. Бавовну, квасолю, гарбуз, пекучий перець саджали вже в 4000 рр. до н.д. Пізніші культури, наприклад, Чавін, винайшли плетіння, розвинули сільське господарство, створили релігію. Близько 300 р. до н.д. чавіни несподівано зникли, але протягом подальших тисячоліть розвивалися інші культури, включаючи Салінар, Наска, Паракас і Уарі. До 15 століття н.д. в усьому районі панувала Інкська Імперія, розповсюджуючи свій вплив на Колумбію та Чилі.
Між 1526 і 1528 роками іспанський конкістадор Франсіско Пісарро досліджував узбережжя Перу. Його приваблювало багатство Інкської Імперії, він повернувся до Іспанії, щоб отримати економічну підтримку та людей для подальшого вивчення країни. Він повернувся в Кахамарку на півночі Перу, де взяв у полон і стратив інкського імператора Атауальпу в 1533 році. Пісарро заснував місто Ліму в 1535 році, а через 6 років був убитий. Повстання останнього інкського імператора Манко Інки завершилося його стратою в 1572.
Подальші 200 років були мирними. Ліма стала важливим політичним, соціальним, комерційним центром для андійських народів. Але експлуатація індіанців колоніальними господарями призвела до повстання в 1780, яке очолив інка Тупак Амару II. Заколот був коротким і закінчився тим, що всіх учасників було схоплено і страчено. Перу продовжувало бути лояльним до Іспанії до 1824 року, допоки в країну не прийшли два визволителі: венесуелець Сімон Болівар і аргентинець Хосе де Сан Мартін. У 1866 році Перу перемогло в короткій війні з Іспанією, але програло битву з Чілі в «Війні Тихого океану» (1879–1883 р.), що завершилася втратою багатих соляних копалень у північній пустелі Атакама. Перу також воювало з Еквадором у 1941 році через спірні кордони. За «Угодою Ріо-де-Жанейро 1942 року» Перу отримало район північніше від ріки Мароньон, але це не сподобалося Еквадору.
Повстання бандитів у 1965 році завершилося крахом, але ряд страйків разом з нападами маоістського угрупування «Сяючий шлях» призвели до політичної нестійкості в 1980-х роках. В цей же час стало відомим ще одне угрупування — «Революційний рух Тупак Амару» (РРТА). З 1990 року, після перемоги на президентських виборах Альберто Фухіморі над перуанським письменником Маріо Варгасом Льосою, а також після арешту натхненників РРТА і лідерів «Сяючого Шляху» в 1992 році, перуанці сподіваються на довгий період миру.
Найбільша загроза стабільності в країні, незважаючи на економіку, що швидко розвивається, — безробіття та зубожіння населення. Фухіморі залишився на другий термін у квітні 1995 року, перемігши колишнього Генерального секретаря ООН Хав'єра Переса де Куєльяра. У 1998 році було підписано угоду з Еквадором, що мирно вирішила 57-річну проблему кордону та створила підставу для збільшення іноземного фінансування в обох країнах. У листопаді 1999 року Перу і Чилі домовилися про свій кордон, а саме про важливий торговельний район Аріке.
Світ спостерігав вибори в квітні 2000 року, як Алехандро Толедо, будучи андійським індіанцем з бідної сім'ї і ставши економістом Світового Банку, бився з двічі обраним Президентом Альберто Фухіморі. Всього за один тиждень до виборів Толедо подав офіційного листа до Національного виборчого комітету про те, що вибори корумповані, привертаючи увагу Організації Американських Держав (ОАД) до процесу. Вона оголосила, що Національному виборчому комітету потрібно більше часу, щоб розібратися в «недоліках» виборчого процесу. Толедо попросив своїх прихильників написати «Ні Обману» на бюлетенях, а сам зняв свою кандидатуру. Фухіморі став переможцем у цих скандальних і фальшивих виборах. Але він пішов у відставку під час свого третього терміну в листопаді і втік до Японії після того, як був звинувачений главою Комітету національної безпеки Владіміро Монтесіносом у порушеннях прав людини та корупції.
Географія[ред. • ред. код]
- .
На території Перу виділяються гірський пояс Анд, т.зв. Сьєрра (Західна, Центральна і Східна Кордильєра) висотою до 4000-6000 м (г. Уаскаран, 6768 м), Амазонська низовина, т.зв. Сельва (на сході), яка переходить на півдні в передгірську рівнину Монтанья. На півдні знаходиться велике плоскогір'я Пуна. Вздовж Тихого океану тягнеться вузька смуга пустельних берегових рівнин (т.зв. Коста).
Клімат в районі Кости і західних схилів Анд тропічний пустельний. У Сьєррі клімат високогірний субекваторіальний на півночі і тропічний на півдні. Клімат східних схилів Анд і Сельви екваторіальний. Велика частина рік належить басейну річки Амазонка, в Пуні — басейн стоку озера Тітікака. Найбільше озеро країни — Хунін.
Клімат[ред. • ред. код]
Складний рельєф поверхні зумовлює розмаїття кліматичних умов на території Перу. У прибережній смузі температура цілий рік тримається в межах +16-25 °C за дуже низької вологості — опадів випадає не більше 200 мм на рік на півночі і близько 100 мм — на півдні, часто у вигляді найдрібнішої мороси («гаруа»). У гірських районах, на висотах до 3500 м, клімат помірний, температура взимку (з червня по жовтень) становить у середньому +4-6 °C, влітку до +16-17 °C, в долинах до +24 °C. Вище починається зона «пуни» («холодне місце») з яскраво вираженим гірським кліматом — температура взимку від 0 до −7 °C, влітку +3-7 °C при сильній розрідженості повітря і різких добових коливаннях температури (вдень може дійти до +22-28 °C, вночі — до −12 C°). Вершини гір цілий рік вкриті снігом і льодовиками. Опадів — не більше за 700 мм на рік.
Східна і північно-східна частини країни різко відрізняються за погодними умовами від центру і заходу — на рівнинах Сельви середньомісячна температура влітку коливається від +18 до +27 °C, взимку — від +16 до +26 °C. При цьому опадів випадає від 700 до 3000 мм на рік з піком у період з листопада по березень.
Природа і рельєф Перу[ред. • ред. код]
Перу на перший погляд є типовою андійською країною, де високі засніжені піки і голі скелі древніх вулканів межують із зеленими областями Сельви. Однак при всій своїй схожості з іншими державами регіону, це одна з найрізноманітніших у природному плані країн континенту. Природа цієї землі досить контрастна — тут можна знайти і мляві ділянки безводної пустелі, і «зелене покривало» вічнозелених лісів, і прозорі гірські озера, і величний вулканічний ландшафт. У зв'язку з такою різноманітністю територію країни розділено на три яскраво виражених природно-кліматичних зони.
Всю центральну частину Перу (біля третини території) займає складна система гірської країни, яку перуанці називають С'єрра («гори»). Ціла мережа хребтів Перуанських Анд і Кордильєр (Західна, Центральна, Східна, Біла, Уайуш та інш.) простяглася тут з півночі на південь через всю країну, утворюючи безліч паралельних гірських ланцюгів і глибоких рівнин між ними. Вищою точкою Перу є сплячий вулкан Уаськаран (6768 м) у системі Кордільєра-Бланка (Біла Кордільєра). Мережа хребтів зрідка розривається локальним плато і плоскогір'ями, а також численними тектонічними котловинами, в одній з яких лежить найбільше високогірне судноплавне водоймище планети — озеро Тітікака (площа 8287 км², висота водного дзеркала — 3810 метрів над рівнем моря). Також тут налічується близько сотні відносно невеликих гірських озер тектонічного і льодовикового походження.
У південній частині гірської країни підноситься півтори десятка сплячих і діючих вулканів, найвищим з яких є Місті (5822 м). Гірські схили вище від 3500 м покриті сухим високогірним степом, а нижче починається смуга вічнозелених (здебільшого хвойних) чагарників і дерев, що створюють на західних схилах сухі гірські ліси, а на східних вологу тропічну рослинність Сельви.
Вздовж західного узбережжя тягнеться вузька (завширшки від 80 до 150 км) смуга берегової пустелі — Коста, що омивається водами Тихого океану. Сухий і жаркий клімат Кости та її сильно порізана древніми ярами поверхня сприяють формуванню тут типово пустинного ландшафту зі скудною рослинністю і майже повною відсутністю людських поселень (проте саме тут знаходився центр формування численних доколумбових культур Америки).
Рівнинну східну частину країни, яка хвилями збігає від підніжжя Анд до долини ріки Амазонка, займає зона вологих тропічних лісів Сельви, що переходить на півдні в обширну передгірну рівнину Монтанья. Західна частина цього регіону, розташована в передгір'ях Анд, покрита густими вічнозеленими лісами і різнотрав'ям, у той час як при русі на схід ліси стають все густішими, а на самій Амазонській низовині їхня густина і видова різноманітність досягають фантастичних значень. Весь цей регіон пронизаний густою мережею рік, що беруть свій початок на льодовиках і засніжених Андах.
Економіка[ред. • ред. код]
Перу — аграрно-промислова країна. Основні галузі промисловості: гірничорудна, нафтова, рибна, текстильна та легка промисловість, харчова, цементна, металургійна, кораблебудування. Транспорт — автомобільний, залізничний, морський, трубопровідний. Загальна протяжність магістральних нафтопроводів бл. 900 км. Найбільші морські порти — Сан-Ніколас, Кальяо, Талара, Чимботе, Салаверрі, Піско. Внутрішні і міжнародні авіалінії обслуговують всі області республіки і забезпечують зв'язок з іншими латиноамериканськими країнами і з Сполученими Штатами Америки. У Перу функціонують три міжнародних аеропорти.
За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 64,7 млрд. Темп зростання ВВП — 0,3%. ВВП на душу населення — $2611. Прямі закордонні інвестиції — $ 1,5 млрд. Імпорт (харчові продукти, передусім пшениця і рис, промислове обладнання, хімікати і автомобілі) — $ 10,8 млрд. (г.ч. США — 26,0%; Чилі — 4,5%; Бразилія — 3,4%). Експорт (нафта, мідь, цинк, рибна мука, золото, свинець, кава і срібло; мінеральна сировина становить 52% експорту) — $ 8,6 млрд. (г.ч. США — 32,0%; Китай та Німеччина — по 4,0%; Японія −3,8%).
Див. також: Корисні копалини Перу, Історія освоєння мінеральних ресурсів Перу, Гірнича промисловість Перу.
Політика[ред. • ред. код]
Перу — президентська республіка. Діє Конституція Республіки Перу від 29 грудня 1993 р.
Голова держави — президент, який обирається прямим і таємним голосуванням терміном на 5 років. Президент не може бути переобраний на другий термін підряд. Одночасно з президентом обираються перший и другий віце-президенти. Якщо ні один із кандидатів в президенти не зможе набрати 50 відсотків голосів виборців + один голос, то проводиться другий тур голосування. Якщо президент і обидва віце — президенти йдуть у відставку, то тимчасовим президентом стає голова Національного конгресу. Президент Республіки Перу з 2011 р. Ольянта Умала. Законодавча влада здійснюється однопалатним парламентом — Національним конгресом (120 чоловік), які обираються за системою пропорціонального представництва терміном на 5 років. Голова конгресу — Луіс АЛЬВА КАСТРО(Luis Alva Castro). Виконавча влада здійснюється президентом і Радою Міністрів. Президент призначає голову Ради Міністрів і за його рекомендацією міністрів кабінету. Голова Ради міністрів — Хав'єр ВЕЛАСКЕС КЕСКЕН(Javier Velasguez Quesguen).
Культура[ред. • ред. код]
Кінематограф[ред. • ред. код]
Режисери: Енріке Каррерас, Джастін Колома, Клаудія Льйоса (кінофільм «Молоко скорботи», 2009), Франциско Хосе Ломбарді, Луїс Льйоса, Катерін Піротта, Армандо Роблес Гобой
Див. також[ред. • ред. код]
Посилання[ред. • ред. код]
- Веб-портал уряду Перу
- Директорія сайтів уряду Перу
|
|||||||||||||
|
||||||||
|
|||||
