Вільгельм II Гогенцоллерн | |
нім. Wilhelm II., Friedrich Wilhelm Viktor Albert von Preußen' | |
3-й Кайзер Німецької Імперії 9-й король Пруссії |
|
Початок правління: | 15 червня 1888 |
---|---|
Кінець правління: | 9 листопада 1918 |
Попередник: | Фрідріх III |
Наступник: | Вільгельм III ліквідація монархії, Фрідріх Еберт як Рейхспрезидент Веймарської Республіки |
Дата народження: | 27 січня 1859 |
Місце народження: | Берлін |
Дата смерті: | 4 червня 1941 (82 роки) |
Місце смерті: | Доорн, Нідерланди |
Дружина: | Августа Вікторія Шлезвіг-Августенбурзька |
Діти: | сини: Вільгельм, Ейтель Фрідріх, Адальберт, Август Вільгельм, Оскар та Іоахим дочка: Вікторія Луїза |
Династія: | Гогенцоллерни |
Батько: | Фрідріх III |
Мати: | Вікторія Великобританська |
Вільге́льм II, повне ім'я Фрідріх Вільгельм Альберт Віктор Прусський, (* 27 січня 1859, Берлін; — † 4 червня 1941, Доорн, Нідерланди) з династії Гогенцоллерн, онук Вільгельма І, син Фрідріха III. Був з 1888 по 1918 останнім кайзером Німеччини та королем Пруссії.
В 1890, проголосивши т.зв. новий курс, активізував зовнішню політику Німеччини, спрямовану на боротьбу за переділ світу. Разом з іншими правителями європейських держав сприяв розв'язанню першої світової війни.
В січні 1918 В.ІІ Г. наполягав на підписанні мирного договору з Україною. 19.1(1.2).1918 Німеччина разом з іншими країнами Четверного союзу визнала Українську Народну Республіку незалежною державою. За В.ІІ Г. між УНР і Німеччиною та її союзниками було укладено Берестейський мир 1918, який був ратифікований німецькою стороною в липні 1918. 2.6.1918 В.ІІ Г. визнав гетьманом України П.Скоропадського. 6.9.1918 в замку Вільгельмгоге відбулися переговори, в ході яких обговорювалися актуальні проблеми тогочасних українсько-німецьких відносин. 9.11.1918 під час революції в Німеччині виїхав до Голландії.
28.11.1918 відрікся престолу.
Вільгельм II більш за все відомий активною зовнішньою політикою Німеччини. При ньому отримала розвиток, що виникла незадовго до його вступу на престол велика колоніальна імперія Німеччини, що вилилось у воєнне зіткнення в Африці і в Китаї. Прагнення кайзера створити військово-морський флот, що б не поступався по міцності флоту Британської імперії, було край боляче прийнято в Лондоні і привело до англо-американських перегонів морських озброєнь на початку XX століття. Підтримка Вільгельмом експансіального курсу своєї головної союзниці, Австро-Угорської монархії, на Балканах та його покровительство Османській імперії викликали серйозне погіршення відносин з Росією. Протиріччя між європейськими державами привели, незважаючи на теплі особисті и родинні відносини Вільгельма з монархами Великобританії та Росії, до Першої Світової війни. Німеччина, позбавлена своїх колоній, була змушена вести тяжку війну на два фронти, економічне становище різко погіршилось. Поразка у війні (11 листопада 1918 року) збіглася з революцією у Німеччині, після якої Вільгельм зрікся і покинув державу, поселившись у нейтральних Нідерландах.
У часи правління Вільгельма II сталася відмова від дій Бісмарка на придушення соціалізму; закони Бісмарка проти соціалістів (1878—1890) перестали виконуватися, намітилося деяке зближення влади з помірними соціал-демократами. Представники німецької соціал-демократії в 1914 навіть підтримали початок Першої світової війни. Під час його правління були прийняті такі соціальні реформи, як: заборона роботи по неділях, заборона нічної роботи для жінок і дітей, заборона роботи для жінок в останні місяці вагітності і обмеження дитячої праці для дітей молодше 14 років, що позитивно вплинуло на розвиток економіки країни. Він говорив фр. «Je veux etre un roi des gueux» («Хочу бути королем бідних»): був прийнятий прогресивний прибутковий податок (процентна ставка зростає із зростанням доходів).
За Версальським мирним договором 1919 року Вільгельм, оголошений винуватцем війни, підлягав суду Міжнародного трибуналу. Але уряд Нідерландів відмовився його видати, а держави-переможці не наполягали на видачі. До кінця своїх днів Вільгельм прожив в Нідерландах. У 1920 році активно переписувався з фельдмаршалом Паулем фон Гінденбургом, з яким у нього були дружні стосунки. Вільгельм вітав його прихід до влади у 1925 році. У 1926 році прусський ландтаг повернув Вільгельму його земельні володіння, втрачені в ході листопадової революції 1918 року. Помер під час Другої світової війни, у містечку Доорн (неподалік Утрехта) в окупованих Німеччиною Нідерландах. Автор мемуарів «Події і постаті 1878—1918».
Попередник: Фрідріх III |
Вільгельм ІІ Гогенцоллерн 9-й Король Пруссії 15 червня 1888 — 9 листопада 1918 |
Наступник: Ліквідація монархії |
Попередник: Фрідріх III |
3-й Кайзер Німеччини 15 червня 1888 — 9 листопада 1918 |
Наступник: Ліквідація монархії |
|
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вільгельм II Гогенцоллерн |