Олександр II Миколайович Александр Николаевич Романов |
|||
|
|||
---|---|---|---|
18 лютого (2 березня) 1855 — 1 (13) березня 1881 | |||
Попередник: | Микола I | ||
Спадкоємець: | Олександр III | ||
Народження: | 17 (29) квітня 1818 Москва |
||
Смерть: | 1 (13) березня 1881 (62 роки) Санкт-Петербург |
||
Династія: | Романови | ||
Батько: | Микола I | ||
Мати: | Олександра Федорівна | ||
Дружина: | 1) Марія Олександрівна 2) Катерина Долгорукова |
||
Діти: | Микола, Олександр, Володимир, Олексій, Сергій, Павло, Олександра, Марія | ||
Автограф: | |||
Олександр ІІ (*17 (29) квітня 1818 — †1 (13) березня 1881) — російський імператор з 1855 до 1881 року. Старший син Миколи І. За скасування кріпосного права отримав у російській історіографії епітет Визволитель.
Здійснив ряд реформ: військову, земську, судову, у 1861 скасував кріпосне право, за що одержав ім'я «Визволитель». З 1863 року перейшов до реакційної внутрішньої політики, на його життя неодноразово відбувалися замахи, і в 1881 він був убитий терористичною групою народовольців, т.зв. нігілістами.
Поразка Російської імперії у Кримській війні 1853–1856, криза економічного розвитку країни, національно-визвольний рух поневолених народів, примусили Олександра ІІ провести ряд реформ: відміна кріпосного права 1861, земельна, судова, міська та ін. У листопаді 1866 року підписав указ про ліквідацію військово-кріпосницького режиму на Іжевському заводі. У зовнішній політиці Олександр ІІ дотримувався німецької орієнтації, особливу увагу приділяв т. зв. східному питанню. В 1877–1878 прагнучи зміцнити позиції Російської імперії на Балканах, вів війну з Туреччиною. За Олександра ІІ до Росії було приєднано Північний Кавказ, завойовано значну частину Середньої Азії. В 1863–1864 жорстоко придушив національно-визвольне повстання у Польщі. Щодо України проводив агресивну шовіністичну політику (див. Валуєвський указ 1863, Емський акт 1876). Вбитий 1 березня 1881 у Петербурзі народовольцем І. Гриневицьким.
|