| Хуан Карлос I | |
|---|---|
.jpg) |
|
| Король Іспанії | |
| Правління | 1975-2014 |
| Коронація | 27 листопада 1975 |
| Попередник | Альфонс XIII |
| Наступник | Філіп VI |
| Біографічні дані | |
| Дата народження | 5 січня 1938 (77 років) |
| Рим | |
| Дружина | Софія Грецька та Ганноверська |
| Діти | Гелена, Христина, Філіп |
| Династія | Бурбони |
| Батько | Хуан, граф Барселонський |
| Мати | Марія де лас Мерседес Бурбон-Сицилійська |
 |
|
 |
|
Хуа́н Ка́рлос І де Бурбо́н[1] (*5 січня 1938 в Римі) — король Іспанії з 22 листопада 1975 до 19 червня 2014 року з династії Бурбонів французького походження. Онук останнього короля Іспанії Альфонса ХІІІ, позбавленого престолу квітневою революцією 1931 року. 2 червня 2014 року Хуан Карлос I оголосив, що вирішив зректися престолу на користь свого сина, принца Феліпе. Як пояснив прем'єр країни, для того, щоб Хуан Карлос І зміг покинути престол, в конституцію Іспанії внесуть відповідні зміни.
Сходження на престол[ред. • ред. код]
1969 року Франциско Франко призначив спадкоємцем іспанського престолу 31-річного Хуана Карлоса[2], старшого сина графа Барселонського, проти волі батька. Хуан Карлос мав посісти престол не одразу, а лише після смерті Франко, що й трапилося 22 листопада 1975 року. Після коронації сам обрав називати себе Хуан Карлос І замість «Хуан ІІІ» та «Карлос V»[3].
Король виявив далекоглядність, провівши практично одразу ж після вступу на престол демократичні реформи, легалізувавши політичні партії (1977) і розпустивши франкістську «фалангу». На основі Конституції Іспанії, ратифікованої народним референдумом 6 грудня 1978 року і проголошеної 27 грудня того ж року, яка визнає Короля символом національної єдності і легітимним спадкоємцем історичної династії. Король був оголошений спадкоємцем не Франко, а історичної монархії, і гарантувалися цивільні права й свободи. Провінції отримали більше самостійності (Іспанія перетворилася на федеративну державу).
1981 року король Хуан Карлос І вчинив успішний опір спробі державного перевороту, яку влаштували військові, що прагнули відновити франкістський режим. З 1982 року король бере участь у буденному політичному житті та сприймається, насамперед, як символ національної єдності й гарант демократичних свобод.
Сім'я[ред. • ред. код]
З 1962 р. одруженний на Софії Грецькій, дочці короля Греції Павла I, з данської династії Глюксбургів.
Діти:
- інфанта Гелена, герцогиня де Луго (н. 1963)
- інфанта Христина, герцогиня Пальма-де-Майоркська (н. 1965)
- Феліпе, принц Астурійский (н. 1968) — король Іспанії Філіп VI.
Цікаві факти[ред. • ред. код]
- На честь Хуана Карлоса І названо десантний корабель-авіаносець іспанських ВМС, введений в експлуатацію в 2011 року.
- 10 березня 2007 р. під час промови прем'єр-міністра Іспанії Хосе Луїса Сапатеро на Іберо-Американській зустрічі на вищому рівні у Сантьяго, Чилі, трапився інцидент: Хуан Карлос I запропонував Президенту Венесуели Уго Чавесу «заткнутися». Дуже швидко фраза ¿Por qué no te callas? стала інтернет-мемом.
Див. також[ред. • ред. код]
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Іван Карл I
- ↑ "Those Apprentice Kings and Queens Who May — One Day — Ascend a Throne, " New York Times. 14 November 1971.
- ↑ Bernecker, Walther (1998). «Monarchy and Democracy: The Political Role of King Juan Carlos in the Spanish» 33 (1). с. 65–84.
| Попередник Альфонс XIII |
 |
Король Іспанії 1975-2014 |
|
Наступник Філіп VI |
|
|||||||||||||||||||||||||
.svg)
