Рейнський союз (1806

Показати всі монети - Рейнський союз (1806 - 1813)

		1	2	3	4	5

		1	2	3	4

Рейнський союз (1806 - 1813)з Вікіпедії

Прочитати оригінал статті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

На цій сторінці показано нерецензовані зміни

Неперевірена версія

Перейти до: навігація, пошук

Rheinbund (нім.)
États confédérés du Rhin (фр.)
Рейнський союз

Конфедерація маріонеткових держав Французької імперії

1806 – 1813


Неофіційний прапор	Імераторський штандарт Наполеона I^[1]

Рейнський союз у 1812

Столиця

Франкфурт
50°07′ пн. ш. 8°41′ сх. д. / 50.117° пн. ш. 8.683° сх. д.

Мови

Офіційні мови:
німецька, французька

Державний лад

Конфедерація

Протектор (Французького імператора)

- 1806–13

Наполеон I

Принц-примас (Великого герцогства Франкфурт)

- 1806–1813

Карл фон Дальберг

- 1813

Ежен Богарне

Історичний період

Наполеонівські війни

- Утворення

12 липня 1806

- скасування Священної Римської імперії

6 серпня 1806

- скасування

4 листопада 1813

Сьогодні є частиною

Австрія

Чехія

Німеччина

Італія

Ліхтенштейн

Польща

Рейнський союз 1806—13 (нім. Rheinbund, фр. Confédération du Rhin) - об'єднання низки німецьких держав під протекторатом Наполеона I, створене відповідно до договору між Францією і 16 державами Західної і Південної Німеччини. Підписаний 12 липня 1806 року в Парижі.

Наполеонівські війни і Німецька медіатизація перекроїли мапу Німеччини: з 51 вільного міста Наполеон залишив лише п'ять, решта ж були передані десятку найбільших держав. Та ж доля спіткала сотні дрібних князівств, церковні володіння і землі імперських лицарів.

При підписанні договору про створення Рейнського союзу 12 липня 1806 16 південно- і західнонімецьких князівств офіційно оголосили про свій вихід з Священної Римської імперії і об'єднання в конфедерацію під патронажем Наполеона. Перед підписанням Наполеон поставив перед учасниками 24-годинний ультиматум, за яким у разі непідписання французькі війська повинні були бути введені в південно-і західнонімецькі землі. За кілька днів після укладення договору Рейнського союзу Франц II, який став у 1804 імператором Австрійської імперії, зрікся престолу Священної Римської імперії німецької нації і оголосив про її скасування. Це було також виконанням ультиматуму Наполеона.

До 1808 до Рейнського союзу приєдналися ще 23 німецькі держави. Вже внаслідок поразки Пруссії проти Франції в битві при Єні до його складу увійшли багато центрально-і північнонімецьких дрібних держав. У 1808 Рейнський союз досяг своїх найбільших розмірів. Він охоплював чотири королівства, п'ять великих герцогств, тринадцять герцогств, сімнадцять князівств, а також незалежні ганзейські міста Гамбург, Любек і Бремен. Останнім до Рейнського союзу приєднався князь Ангальт-Дессау і отримав у відповідь титул герцога. Осторонь залишилися лише Пруссія, Австрія, У 1810 великі частини північної Німеччини, що включають гирла Емсу, Везеру і Ельби були анексовані безпосередньо наполеонівською Францією, щоб краще контролювати континентальну блокаду Англії .

Рейнський союз був значною мірою військовим альянсом, а його члени були зобов'язані надавати Франції численні військові контингенти. У відповідь багато з них були підняті в статусі ( Баден , Гессен-Дармштадт , гергогства Клеве і Берг стали великими герцогствами, а Вюртемберг і Баварія - королівствами), а також досягли часом великого розширення своїх володінь. Дружнім собі Рейнським союзом Наполеон створив значний буферний простір на північному сході Франції. Від рішень Наполеона Рейнський союз залежав не тільки у військовій сфері, але, в рамках континентальної блокади Англії, і в торговельній політиці.

За договором Рейнський союз повинен був мати загальні конституційні органи, що проте незабаром було відкинуто внаслідок прагнення більших членів союзу до самостійності. Бундестаг, організований головуючим князем Карлом Теодором фон Дальберг, так і не зібрався, оскільки в ньому відмовлялися брати участь насамперед Вюртемберг і Баварія.

В 1813, після поразки Наполеона в Битві народів під Лейпцигом, Рейнський союз розпався. На сьогодення єдиним його членом, зберігшим незалежність, є князівство Ліхтенштейн.

Зміст

1 Склад союзу
- 1.1 Королівства і великі герцогства
- 1.2 Князівства і герцогства
2 Карти
3 Джерела
4 Примітки

Склад союзу[ред. • ред. код]

У наступних таблицях перераховані члени Рейнського союзу з датами вступу і виставленими військовими контингентами (в дужках):^[2]

Королівства і великі герцогства[ред. • ред. код]

Монархія	Рік приєднання	Примітки
Велике герцогство Баден	12 липня 1806	Фундатор; раніше маркграфство (8000)
Королівство Баварія	12 липня 1806	Фундатор; раніше герцогство (30,000)
Велике герцогство Берг	12 липня 1806	Фундатор; раніше Герцогство Берг, до якого було приєднано Герцогство Клевське (5000)
Велике герцогство Гессен	12 липня 1806	Фундатор; раніше ландграфство (4000)
Терени ерцканцлера (архієпископство Регенсбург, князівство Ашаффенбург)	12 липня 1806	Фундатор; з 1810 — Велике герцогство Франкфурт
Королівство Саксонія	11 грудня 1806	Колишнє герцогство (20,000)
Королівство Вестфалія	15 листопада 1807	Створено Наполеоном (25,000)
Королівство Вюртемберг	12 липня 1806	Фундатор; раніше герцогство (12,000)
Велике герцогство Вюрцбург	23 вересня 1806	Створено Наполеоном (2000)

Князівства і герцогства[ред. • ред. код]

Монархія	Рік приєднання	Примітки
Герцогство Анхальт-Бернбург	11 квітня 1807	(700)
Герцогство Анхальт-Дессау	11 квітня 1807	(700)
Герцогство Анхальт-Кетен	11 квітня 1807	(700)
Герцогство Аренберг	12 липня 1806	Фундатор; медіатизовано 13 грудня 1810 (4000)
Князівство Гогенцоллерн-Хехінген	12 липня 1806	Фундатор (4000)
Князівство Гогенцоллерн-Зигмаринген	12 липня 1806	Фундатор (4000)
Князівство Ізенбург-Бирштайн	12 липня 1806	Фундатор (4000)
Князівство Лейен	12 липня 1806	Фундатор; колишнє графство (4000)
Князівство Ліхтенштейн	12 липня 1806	Фундатор (40)
Князівство Ліппе-Детмольд	11 квітня 1807	(650)
Герцогство Мекленбург-Шверин	22 березня 1808	(1900)
Герцогство Мекленбург-Стреліц	18 лютого 1808	(400)
Герцогство Нассау (Узинген і Вайльбург)	12 июля 1806	Об'єднання князівств Нассау-Узинген і Нассау-Вайльбург, що були фундаторами Рейнського союзу (4000 кажне)
Герцогство Ольденбург	14 жовтня 1808	13 грудня 1810 анексовано Францією (800)
Князівство Рейсс-Еберсдорф	11 квітня 1807	(400)
Князівство Рейсс-Грейц	11 квітня 1807	(400)
Князівство Рейсс-Лобенштайн	11 квітня 1807	(400)
Князівство Рейсс-Шлейц	11 квітня 1807	(400)
Князівство Зальм	25 липня 1806	Фундатор; 13 грудня 1810 анексовано Францією (4000)
Герцогство Саксен-Кобург-Заальфельд	15 грудня 1806	(частина от 2000 для саксонських герцогств)
Герцогство Саксен-Гота-Альтенбург	15 грудня 1806	(частина от 2000 для саксонських герцогств)
Герцогство Саксен-Гильдбурггаузен	15 грудня 1806	(частина от 2000 для саксонських герцогств)
Герцогство Саксен-Мейнінген	15 грудня 1806	(частина от 2000 для саксонських герцогств)
Герцогство Саксен-Веймар	15 грудня 1806	(частина от 2000 для саксонських герцогств)
Князівство Шаумбург-Ліппе	11 квітня 1807	(650)
Князівство Шварцбург-Рудольштадт	11 квітня 1807	(650)
Князівство Шварцбург-Зондерсхаузен	11 квітня 1807	(650)
Князівство Вальдек	11 квітня 1807	(400)