| 2 Krone Denmark Silver Ch ... > History > Difference |
| Revision date | 2015-05-08 20:32 (older) | 2024-04-02 17:13 (newer) |
| Posted by | ||
| Revision status | Verified | Verified |
|
|
|
| Denomination | 2 Krone | 2 Krone |
| State | Denmark | Denmark |
| Issue year(s) | 1888 | 1888 |
| Metal | Silver | Silver |
| Person | Christian IX of Denmark (1818-1906) | Christian IX of Denmark (1818-1906) |
| Categories | ||
| Catalog reference | KM 799 | KM 799 |
Description -
English
|
1888, Denmark, Christian IX. Beautiful Silver 2 Kroner Coin. Regnal Anniversary! Mint Year: 188 Obverse: Head of Christian IX right. Mintmaster´s initials (CS), date (1888) and privy mark (heart) above coronation date (15 NOVEMBER 1863) below. Christian IX (8 April 1818 – 29 January 1906) was King of Denmark from 16 November 1863 to 29 January 1906. He became known as the father-in-law of Europe, as his six children married into other royal houses; most current European monarchs are descended from him. He was born in Gottorp, the fourth son of Friedrich Wilhelm, Duke of Schleswig-Holstein-Sonderburg-Glücksburg and Louise Caroline, Princess of Hesse. Through his mother, Christian was a great-grandson of Frederick V of Denmark, great-great-grandson of George II of Great Britain and descendant of several other monarchs, but had no direct claim to any European throne. Through his father, Christian was a member of a junior male branch of the House of Oldenburg and a prince of the Schleswig-Holstein-Sonderburg-Glücksburg line, a junior branch of the family which had ruled Denmark for centuries (he was a direct male-line descendant of King Christian III of Denmark) and was (albeit a junior) agnatic descendant of Helwig of Schauenburg (countess of Oldenburg), mother of King Christian I of Denmark, who was the "Semi-Salic" heiress of her brother Adolf of Schauenburg, last Schauenburg duke of Schleswig and count of Holstein. As such, Christian was eligible to succeed in the twin duchies of Schleswig-Holstein, but not first in the line. He grew up in Denmark and was educated in the Military Academy of Copenhagen. As a young man, he unsuccessfully sought the hand of his third cousin Queen Victoria in marriage. At the Amalienborg Palace in Copenhagen on 26 May 1842, he married Louise of Hesse-Kassel (or Hesse-Cassel), a niece of Christian VIII. In 1847, under the blessing from the great powers of Europe, he was chosen as heir presumptive after the extinction of the most senior line to the Danish throne by Christian VIII, as the future Frederick VII seemed incapable of fathering children. A justification for this choice of heir was Christian's wife Louise of Hesse-Kassel. (As a great-niece of Christian VII, she was a closer heir to the throne than her husband.) Christian succeeded upon his death Frederick VII to the throne on 15 November 1863. Denmark was immediately plunged into a crisis over the possession and status of Schleswig and Holstein, two provinces to Denmark's south. Under pressure, Christian signed the November Constitution, a treaty that made Schleswig part of Denmark. This resulted in a brief war between Denmark and a Prussian/Austrian alliance in 1864. This Second war of Schleswig's outcome was unfavorable to Denmark and led to the incorporation of Schleswig into Prussia in 1865. Holstein was likewise incorporated into Prussia in 1865, following further conflict between Austria and Prussia. Frederick's childlessness had presented a thorny dilemma and the question of succession to the Danish throne proved problematic. Denmark's adherence to the Salic Law and a burgeoning nationalism within the German-speaking parts of Schleswig-Holstein hindered all hopes of a peaceful solution. Proposed resolutions to keep the two Duchies together and as a part of Denmark proved unsatisfactory to both Danish and German interests. While Denmark had adopted the Salic Law, this only affected the descendants of Frederick III of Denmark, who was the first hereditary monarch of Denmark (before him, the kingdom was officially elective). Agnatic descent from Frederick III ended when Frederick VII died. At that point, the law of succession promulgated by Frederick III provided for a Semi-Salic succession. There were however several ways to interpret to whom the crown could pass, since the provision was not entirely clear as to whether a claimant to the throne could be the closest female relative or not. As the nations of Europe looked on, the numerous descendants of Helwig of Schauenburg began to vie for the Danish throne. Frederick VII belonged to the senior branch of Helwig's descendants. In 1863, Frederick, Duke of Schleswig-Holstein-Sonderburg-Augustenburg (1829–1880) (the future father-in-law of Kaiser Wilhelm II of Germany), proclaimed himself Frederick VIII of Schleswig-Holstein. Frederick von Augustenburg became the symbol of the nationalist German independence-movement in Schleswig-Holstein, after his father (in exchange for money) renounced his claims as first in line to inherit the twin-duchies of Schleswig and Holstein. Following the London protocol of 8 May 1852, which concluded the First war of Schleswig and given his father's renunciation, Frederick was deemed ineligible to inherit. The closest female relatives of Frederick VII were his paternal aunt, Louise, who had married a scion of the cadet branch of the House of Hesse, and her daughters. However, they were not agnatic descendants of the royal family and thus not eligible to succeed in Schleswig-Holstein. The dynastic female heiress reckoned according to the original law of primogeniture of Frederick III was Caroline of Denmark (1793–1881), the childless eldest daughter of the late king Frederick VI. Along with another childless daughter Wilhelmine of Denmark (1808–1891), Duchess of Glücksburg, and sister-in-law of Christian IX, the next heir was Louise, sister of Frederick VI, who had married the Duke of Augustenburg. The chief heir to that line was the selfsame Frederick of Augustenborg, but his turn would have come only after the death of two childless princesses who were very much alive in 1863. The House of Glücksburg also held a significant interest in the succession to the throne. A more junior branch of the royal clan, they were also heirs of Frederick III, through the daughter of King Frederick V of Denmark. Lastly, there was yet a more junior agnatic branch that was eligible to succeed in Schleswig-Holstein. There was Christian himself and his three older brothers, the eldest of whom, Karl, was childless, but the others had produced children, and male children at that. Prince Christian had been a foster "grandson" of the 'grandchildless' royal couple Frederick VI and his queen consort Marie (Marie Sophie Friederike of Hesse). Familiar with the royal court and the traditions of the recent monarchs, their young ward, Prince Christian was great-nephew of queen Marie, and descendant of a first cousin of Frederick VI. He was brought up as Danish, having lived in Danish-speaking lands of the royal dynasty, and had not become a German nationalist which made him a relatively good candidate from the Danish point of view. As junior agnatic descendant, he was eligible to inherit Schleswig-Holstein, but was not the first in line. As descendant of Frederick III, he was eligible to succeed in Denmark, although here too, he was not first in line. In 1842, Christian married Princess Louise of Hesse, daughter of the closest female relative of Frederick VII. Louise's father and brother, both princes of Hesse, and elder sister too, renounced their rights in favor of Louise and her husband. Prince Christian's wife was now the closest female heiress of Frederick VII. In 1852, the thorny question of Denmark's succession was resolved by legislation through which Christian was chosen to succeed Frederick VII as the country's next reigning monarch. Christian IX was the 1,007th Knight of the Order of the Golden Fleece in Spain in 1864 and the 744th Knight of the Order of the Garter in 1865. When Frederick died in 1863, Christian assumed the throne as Christian IX. In November 1863 Frederick of Augustenburg claimed the twin-duchies in succession after King Frederick VII of Denmark, who also was the Duke of Schleswig and Holstein, and who had died without a male heir. In 1864, Prussia and Austria initiated the Second war of Schleswig which eventually led to the Danish loss of both South Jutland and Holstein. |
1888, Denmark, Christian IX. Beautiful Silver 2 Kroner Coin. Regnal Anniversary! Mint Year: 188 Obverse: Head of Christian IX right. Mintmaster´s initials (CS), date (1888) and privy mark (heart) above coronation date (15 NOVEMBER 1863) below. Christian IX (8 April 1818 – 29 January 1906) was King of Denmark from 16 November 1863 to 29 January 1906. He became known as the father-in-law of Europe, as his six children married into other royal houses; most current European monarchs are descended from him. He was born in Gottorp, the fourth son of Friedrich Wilhelm, Duke of Schleswig-Holstein-Sonderburg-Glücksburg and Louise Caroline, Princess of Hesse. Through his mother, Christian was a great-grandson of Frederick V of Denmark, great-great-grandson of George II of Great Britain and descendant of several other monarchs, but had no direct claim to any European throne. Through his father, Christian was a member of a junior male branch of the House of Oldenburg and a prince of the Schleswig-Holstein-Sonderburg-Glücksburg line, a junior branch of the family which had ruled Denmark for centuries (he was a direct male-line descendant of King Christian III of Denmark) and was (albeit a junior) agnatic descendant of Helwig of Schauenburg (countess of Oldenburg), mother of King Christian I of Denmark, who was the "Semi-Salic" heiress of her brother Adolf of Schauenburg, last Schauenburg duke of Schleswig and count of Holstein. As such, Christian was eligible to succeed in the twin duchies of Schleswig-Holstein, but not first in the line. He grew up in Denmark and was educated in the Military Academy of Copenhagen. As a young man, he unsuccessfully sought the hand of his third cousin Queen Victoria in marriage. At the Amalienborg Palace in Copenhagen on 26 May 1842, he married Louise of Hesse-Kassel (or Hesse-Cassel), a niece of Christian VIII. In 1847, under the blessing from the great powers of Europe, he was chosen as heir presumptive after the extinction of the most senior line to the Danish throne by Christian VIII, as the future Frederick VII seemed incapable of fathering children. A justification for this choice of heir was Christian's wife Louise of Hesse-Kassel. (As a great-niece of Christian VII, she was a closer heir to the throne than her husband.) Christian succeeded upon his death Frederick VII to the throne on 15 November 1863. Denmark was immediately plunged into a crisis over the possession and status of Schleswig and Holstein, two provinces to Denmark's south. Under pressure, Christian signed the November Constitution, a treaty that made Schleswig part of Denmark. This resulted in a brief war between Denmark and a Prussian/Austrian alliance in 1864. This Second war of Schleswig's outcome was unfavorable to Denmark and led to the incorporation of Schleswig into Prussia in 1865. Holstein was likewise incorporated into Prussia in 1865, following further conflict between Austria and Prussia. Frederick's childlessness had presented a thorny dilemma and the question of succession to the Danish throne proved problematic. Denmark's adherence to the Salic Law and a burgeoning nationalism within the German-speaking parts of Schleswig-Holstein hindered all hopes of a peaceful solution. Proposed resolutions to keep the two Duchies together and as a part of Denmark proved unsatisfactory to both Danish and German interests. While Denmark had adopted the Salic Law, this only affected the descendants of Frederick III of Denmark, who was the first hereditary monarch of Denmark (before him, the kingdom was officially elective). Agnatic descent from Frederick III ended when Frederick VII died. At that point, the law of succession promulgated by Frederick III provided for a Semi-Salic succession. There were however several ways to interpret to whom the crown could pass, since the provision was not entirely clear as to whether a claimant to the throne could be the closest female relative or not. As the nations of Europe looked on, the numerous descendants of Helwig of Schauenburg began to vie for the Danish throne. Frederick VII belonged to the senior branch of Helwig's descendants. In 1863, Frederick, Duke of Schleswig-Holstein-Sonderburg-Augustenburg (1829–1880) (the future father-in-law of Kaiser Wilhelm II of Germany), proclaimed himself Frederick VIII of Schleswig-Holstein. Frederick von Augustenburg became the symbol of the nationalist German independence-movement in Schleswig-Holstein, after his father (in exchange for money) renounced his claims as first in line to inherit the twin-duchies of Schleswig and Holstein. Following the London protocol of 8 May 1852, which concluded the First war of Schleswig and given his father's renunciation, Frederick was deemed ineligible to inherit. The closest female relatives of Frederick VII were his paternal aunt, Louise, who had married a scion of the cadet branch of the House of Hesse, and her daughters. However, they were not agnatic descendants of the royal family and thus not eligible to succeed in Schleswig-Holstein. The dynastic female heiress reckoned according to the original law of primogeniture of Frederick III was Caroline of Denmark (1793–1881), the childless eldest daughter of the late king Frederick VI. Along with another childless daughter Wilhelmine of Denmark (1808–1891), Duchess of Glücksburg, and sister-in-law of Christian IX, the next heir was Louise, sister of Frederick VI, who had married the Duke of Augustenburg. The chief heir to that line was the selfsame Frederick of Augustenborg, but his turn would have come only after the death of two childless princesses who were very much alive in 1863. The House of Glücksburg also held a significant interest in the succession to the throne. A more junior branch of the royal clan, they were also heirs of Frederick III, through the daughter of King Frederick V of Denmark. Lastly, there was yet a more junior agnatic branch that was eligible to succeed in Schleswig-Holstein. There was Christian himself and his three older brothers, the eldest of whom, Karl, was childless, but the others had produced children, and male children at that. Prince Christian had been a foster "grandson" of the 'grandchildless' royal couple Frederick VI and his queen consort Marie (Marie Sophie Friederike of Hesse). Familiar with the royal court and the traditions of the recent monarchs, their young ward, Prince Christian was great-nephew of queen Marie, and descendant of a first cousin of Frederick VI. He was brought up as Danish, having lived in Danish-speaking lands of the royal dynasty, and had not become a German nationalist which made him a relatively good candidate from the Danish point of view. As junior agnatic descendant, he was eligible to inherit Schleswig-Holstein, but was not the first in line. As descendant of Frederick III, he was eligible to succeed in Denmark, although here too, he was not first in line. In 1842, Christian married Princess Louise of Hesse, daughter of the closest female relative of Frederick VII. Louise's father and brother, both princes of Hesse, and elder sister too, renounced their rights in favor of Louise and her husband. Prince Christian's wife was now the closest female heiress of Frederick VII. In 1852, the thorny question of Denmark's succession was resolved by legislation through which Christian was chosen to succeed Frederick VII as the country's next reigning monarch. Christian IX was the 1,007th Knight of the Order of the Golden Fleece in Spain in 1864 and the 744th Knight of the Order of the Garter in 1865. When Frederick died in 1863, Christian assumed the throne as Christian IX. In November 1863 Frederick of Augustenburg claimed the twin-duchies in succession after King Frederick VII of Denmark, who also was the Duke of Schleswig and Holstein, and who had died without a male heir. In 1864, Prussia and Austria initiated the Second war of Schleswig which eventually led to the Danish loss of both South Jutland and Holstein. |
Description -
Deutsch
|
1888, Dänemark, Christian IX. Wunderschöne silberne 2-Kronen-Münze. Regierungsjubiläum! Prägejahr: 188 Auflage: 101.000 Stück. Nennwert: 2 Kronen Münzstätte: Kopenhagen (Herz) Referenz: KM-799 (25. Regierungsjubiläum). Material: Silber (.800) Durchmesser: 30,9 mm Gewicht: 14,96 g Vorderseite: Kopf von Christian IX. rechts. Initialen des Münzmeisters (CS), Datum (1888) und Geheimzeichen (Herz) oben, Krönungsdatum (15. NOVEMBER 1863) unten. Legende: CHRISTIAN IX - KONGE AF DANMARK / CS 1888 (Privatzeichen: Herz) / 15. NOVEMBER 1863 Rückseite: Motto in drei Zeilen (MED GUD FOR AERE OG RET = „Mit Gott für Ehre und Gerechtigkeit!“) im Kranz. Kommentar: Jubiläumsdatum (15. NOVEMBER 1888) unten! Christian IX. (8. April 1818 – 29. Januar 1906) war vom 16. November 1863 bis 29. Januar 1906 König von Dänemark. Er wurde als Schwiegervater Europas bekannt, da seine sechs Kinder in andere Königshäuser heirateten; Die meisten aktuellen europäischen Monarchen stammen von ihm ab. Er wurde in Gottorp als vierter Sohn von Friedrich Wilhelm, Herzog von Schleswig-Holstein-Sonderburg-Glücksburg, und Louise Caroline, Prinzessin von Hessen, geboren. Durch seine Mutter war Christian ein Urenkel von Friedrich V. von Dänemark, Ururenkel von Georg II. von Großbritannien und Nachkomme mehrerer anderer Monarchen, hatte aber keinen direkten Anspruch auf einen europäischen Thron. Durch seinen Vater war Christian Mitglied eines jüngeren männlichen Zweigs des Hauses Oldenburg und Prinz der Linie Schleswig-Holstein-Sonderburg-Glücksburg, einem jüngeren Zweig der Familie, die Dänemark jahrhundertelang regiert hatte (er war ein direkter Mann). (Liniennachkomme von König Christian III. von Dänemark) und war (wenn auch ein jüngerer) agnatischer Nachkomme von Helwig von Schauenburg (Gräfin von Oldenburg), der Mutter von König Christian I. von Dänemark, der die „halbsalische“ Erbin ihres Bruders Adolf war von Schauenburg, letzter schauenburgischer Herzog von Schleswig und Graf von Holstein. Als solcher war Christian berechtigt, in den Zwillingsherzogtümern Schleswig-Holstein erfolgreich zu sein, jedoch nicht als Erster. Er wuchs in Dänemark auf und wurde an der Militärakademie von Kopenhagen ausgebildet. Als junger Mann bemühte er sich erfolglos um die Hand seiner Cousine dritten Grades, Königin Victoria. Am 26. Mai 1842 heiratete er im Schloss Amalienborg in Kopenhagen Luise von Hessen-Kassel (oder Hessen-Kassel), eine Nichte von Christian VIII. Im Jahr 1847 wurde er mit dem Segen der Großmächte Europas zum mutmaßlichen Erben gewählt, nachdem Christian VIII. die oberste Linie des dänischen Throns ausgestorben war, da der zukünftige Friedrich VII. offenbar nicht in der Lage war, Kinder zu zeugen. Als Begründung für diese Erbenwahl diente Christians Frau Luise von Hessen-Kassel. (Als Großnichte von Christian VII. stand sie dem Thron näher als ihr Ehemann.) Christian folgte nach seinem Tod Friedrich VII. am 15. November 1863 auf den Thron. Dänemark geriet sofort in eine Krise um den Besitz und Status von Schleswig und Holstein, zwei Provinzen im Süden Dänemarks. Unter Druck unterzeichnete Christian die Novemberverfassung, einen Vertrag, der Schleswig zu einem Teil Dänemarks machte. Dies führte 1864 zu einem kurzen Krieg zwischen Dänemark und einem preußisch-österreichischen Bündnis. Der Ausgang dieses Zweiten Schleswigschen Krieges war für Dänemark ungünstig und führte 1865 zur Eingliederung Schleswigs in Preußen. Holstein wurde 1865 ebenfalls in Preußen eingegliedert Konflikt zwischen Österreich und Preußen. Friedrichs Kinderlosigkeit stellte ein heikles Dilemma dar und die Frage der Nachfolge auf dem dänischen Thron erwies sich als problematisch. Das Festhalten Dänemarks am Salic-Gesetz und ein aufkeimender Nationalismus in den deutschsprachigen Teilen Schleswig-Holsteins machten alle Hoffnungen auf eine friedliche Lösung zunichte. Die vorgeschlagenen Beschlüsse, die beiden Herzogtümer zusammenzuhalten und als Teil Dänemarks zu halten, erwiesen sich sowohl für die dänischen als auch für die deutschen Interessen als unbefriedigend. Während Dänemark das Salic-Gesetz übernommen hatte, betraf dies nur die Nachkommen von Friedrich III. von Dänemark, dem ersten erblichen Monarchen Dänemarks (vor ihm war das Königreich offiziell gewählt). Die agnatische Abstammung von Friedrich III. endete mit dem Tod Friedrichs VII. Zu diesem Zeitpunkt sah das von Friedrich III. erlassene Erbrecht eine halbsalische Erbfolge vor. Es gab jedoch mehrere Möglichkeiten zu interpretieren, an wen die Krone übergehen konnte, da in der Bestimmung nicht ganz klar war, ob ein Thronanwärter die engste weibliche Verwandte sein konnte oder nicht. Unter den Augen der europäischen Nationen begannen die zahlreichen Nachkommen Helwigs von Schauenburg um den dänischen Thron zu wetteifern. Friedrich VII. gehörte zum ältesten Zweig der Nachkommen Helwigs. Im Jahr 1863 ernannte sich Friedrich, Herzog von Schleswig-Holstein-Sonderburg-Augustenburg (1829–1880) (der spätere Schwiegervater Kaiser Wilhelms II. von Deutschland), zum Friedrich VIII. von Schleswig-Holstein. Friedrich von Augustenburg wurde zum Symbol der nationalistischen deutschen Unabhängigkeitsbewegung in Schleswig-Holstein, nachdem sein Vater (gegen Geld) auf seine Ansprüche als Erster in der Erbfolge der Doppelherzogtümer Schleswig und Holstein verzichtete. Nach dem Londoner Protokoll vom 8. Mai 1852, das den Ersten Schleswig-Krieg beendete und den Verzicht seines Vaters vorsah, galt Friedrich als nicht erbberechtigt. Die nächsten weiblichen Verwandten Friedrichs VII. waren seine Tante väterlicherseits, Louise, die einen Spross des Kadettenzweigs des Hauses Hessen geheiratet hatte, und ihre Töchter. Sie waren jedoch keine agnatischen Nachkommen des Königshauses und daher nicht berechtigt, in Schleswig-Holstein erfolgreich zu sein. Die nach dem ursprünglichen Primogeniturrecht Friedrichs III. gerechnete dynastische Erbin war Karoline von Dänemark (1793–1881), die kinderlose älteste Tochter des verstorbenen Königs Friedrich VI. Die nächste Erbin war neben einer weiteren kinderlosen Tochter Wilhelmine von Dänemark (1808–1891), Herzogin von Glücksburg und Schwägerin Christians IX., Luise, die Schwester Friedrichs VI., der den Herzog von Augustenburg geheiratet hatte. Der Haupterbe dieser Linie war derselbe Friedrich von Augustenborg, aber er wäre erst nach dem Tod zweier kinderloser Prinzessinnen, die noch am Leben waren, im Jahr 1863 an die Reihe gekommen. Auch das Haus Glücksburg hatte ein erhebliches Interesse an der Thronfolge. Als jüngerer Zweig des königlichen Clans waren sie durch die Tochter von König Friedrich V. von Dänemark auch Erben Friedrichs III. Schließlich gab es in Schleswig-Holstein noch einen jüngeren agnatischen Zweig, der zum Erfolg berechtigt war. Da waren Christian selbst und seine drei älteren Brüder, von denen der älteste, Karl, kinderlos war, aber die anderen hatten Kinder geboren, und zwar männliche. Prinz Christian war ein Pflege-„Enkel“ des „enkellosen“ Königspaares Friedrich VI. und seiner Königingemahlin Marie (Marie Sophie Friederike von Hessen). Mit dem königlichen Hof und den Traditionen der jüngsten Monarchen vertraut, war Prinz Christian, ihr junger Mündel, Großneffe von Königin Marie und Nachkomme eines Cousins ersten Grades von Friedrich VI. Er wurde als Däne erzogen, lebte in den dänischsprachigen Ländern der königlichen Dynastie und war kein deutscher Nationalist geworden, was ihn aus dänischer Sicht zu einem relativ guten Kandidaten machte. Als jüngerer agnatischer Nachkomme war er berechtigt, Schleswig-Holstein zu erben, war aber nicht der Erste in der Linie. Als Nachkomme Friedrichs III. hatte er Anspruch auf die Nachfolge in Dänemark, obwohl er auch hier nicht an erster Stelle stand. Im Jahr 1842 heiratete Christian Prinzessin Luise von Hessen, Tochter der nächsten weiblichen Verwandten Friedrichs VII. Louises Vater und Bruder, beide Fürsten von Hessen, und auch die ältere Schwester verzichteten zugunsten von Louise und ihrem Mann auf ihre Rechte. Die Frau des Prinzen Christian war nun die engste Erbin Friedrichs VII. Im Jahr 1852 wurde die heikle Frage der dänischen Nachfolge durch ein Gesetz gelöst, durch das Christian als Nachfolger Friedrichs VII. als nächster regierender Monarch des Landes ausgewählt wurde. Christian IX. war 1864 der 1.007. Ritter des Ordens vom Goldenen Vlies in Spanien und 1865 der 744. Ritter des Hosenbandordens. Als Friedrich 1863 starb, bestieg Christian als Christian IX. den Thron. Im November 1863 beanspruchte Friedrich von Augustenburg nacheinander die Zwillingsherzogtümer nach König Friedrich VII. von Dänemark, der auch Herzog von Schleswig und Holstein war und ohne männlichen Erben gestorben war. Im Jahr 1864 begannen Preußen und Österreich den Zweiten Schleswig-Krieg, der schließlich zum Verlust von Südjütland und Holstein durch die Dänen führte. |
|
Description -
Русский
|
1888, Дания, Кристиан IX. Красивая серебряная монета номиналом 2 кроны. Царственный юбилей! Год чеканки: 188 Тираж: 101 000 шт. Номинал: 2 кроны Место монетного двора: Копенгаген (сердце) Артикул: КМ-799 (25-летие правления). Материал: серебро (0,800). Диаметр: 30,9 мм. Вес: 14,96 г. Аверс: Голова Кристиана IX вправо. Инициалы мастера монетного двора (CS), дата (1888 г.) и личный знак (сердце) вверху, дата коронации (15 НОЯБРЯ 1863 г.) внизу. Легенда: CHRISTIAN IX - KONGE AF DANMARK / CS 1888 (тайный знак: сердце) / 15 НОЯБРЯ 1863 г. Реверс: Девиз в три строки (MED GUD FOR AERE OG RET = «С Богом за честь и справедливость!») внутри венка. Комментарий: Юбилейная дата (15 НОЯБРЯ 1888 г.) внизу! Кристиан IX (8 апреля 1818 г. - 29 января 1906 г.) был королем Дании с 16 ноября 1863 г. по 29 января 1906 г. Он стал известен как тесть Европы, поскольку шестеро его детей вышли замуж за представителей других королевских домов; большинство нынешних европейских монархов произошли от него. Он родился в Готторпе и был четвертым сыном Фридриха Вильгельма, герцога Шлезвиг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбургского, и Луизы Каролины, принцессы Гессенской. По линии матери Кристиан был правнуком Фридриха V Датского, праправнуком Георга II Великобритании и потомком нескольких других монархов, но не имел прямых претензий на какой-либо европейский престол. Через своего отца Кристиан был членом младшей мужской ветви Дома Ольденбургов и принцем линии Шлезвиг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбург, младшей ветви семьи, которая правила Данией на протяжении веков (он был прямым мужчиной - потомок короля Дании Кристиана III) и был (хотя и младшим) потомком по мужской линии Хельвига Шауэнбургского (графини Ольденбургской), матери короля Дании Кристиана I, которая была «полу-салической» наследницей своего брата Адольфа. Шауэнбургский, последний шауэнбургский герцог Шлезвигский и граф Гольштейнский. Таким образом, Кристиан имел право наследовать титулы в герцогствах-близнецах Шлезвиг-Гольштейн, но не первым в очереди. Он вырос в Дании и получил образование в Военной академии Копенгагена. В молодости он безуспешно добивался руки своей троюродной сестры королевы Виктории. 26 мая 1842 года во дворце Амалиенборг в Копенгагене он женился на Луизе Гессен-Кассельской (или Гессен-Кассельской), племяннице Кристиана VIII. В 1847 году, по благословению великих держав Европы, он был выбран предполагаемым наследником после угасания самой старшей линии датского престола Кристианом VIII, поскольку будущий Фридрих VII казался неспособным иметь детей. Оправданием такого выбора наследника стала жена Кристиана Луиза Гессен-Кассельская. (Как внучатая племянница Кристиана VII, она была более близкой наследницей престола, чем ее муж.) Кристиан унаследовал престол после своей смерти Фридриха VII 15 ноября 1863 года. Дания сразу же погрузилась в кризис по поводу владения и статуса Шлезвига и Гольштейна, двух провинций к югу от Дании. Под давлением Кристиан подписал ноябрьскую конституцию — договор, по которому Шлезвиг стал частью Дании. Это привело к короткой войне между Данией и прусско-австрийским союзом в 1864 году. Исход этой Второй войны Шлезвига был неблагоприятным для Дании и привел к включению Шлезвига в состав Пруссии в 1865 году. Гольштейн также была включена в состав Пруссии в 1865 году, после дальнейшего конфликт между Австрией и Пруссией. Бездетность Фридриха поставила его перед трудной дилеммой, и вопрос о наследовании датского престола оказался проблематичным. Приверженность Дании Салическому закону и растущий национализм в немецкоязычных частях земли Шлезвиг-Гольштейн препятствовали всем надеждам на мирное решение. Предлагаемые резолюции о сохранении двух герцогств вместе и в составе Дании оказались неудовлетворительными как для датских, так и для немецких интересов. Хотя Дания приняла Салический закон, это коснулось только потомков Фридриха III Датского, который был первым наследным монархом Дании (до него королевство было официально выборным). Родство по мужской линии от Фридриха III закончилось со смертью Фридриха VII. На тот момент закон о наследовании, обнародованный Фридрихом III, предусматривал полусалическое наследование. Однако существовало несколько способов интерпретации того, кому могла перейти корона, поскольку в положении не было совсем ясно, может ли претендент на престол быть ближайшей родственницей женского пола или нет. На глазах у народов Европы многочисленные потомки Гельвига Шауэнбургского начали бороться за датский престол. Фридрих VII принадлежал к старшей ветви потомков Хельвига. В 1863 году Фридрих, герцог Шлезвиг-Гольштейн-Зондербург-Августенбург (1829–1880) (будущий тесть кайзера Германии Вильгельма II), провозгласил себя Фридрихом VIII Шлезвиг-Гольштейном. Фридрих фон Аугустенбург стал символом националистического немецкого движения за независимость в земле Шлезвиг-Гольштейн после того, как его отец (в обмен на деньги) отказался от своих претензий как первого в очереди на унаследование герцогств-близнецов Шлезвиг и Гольштейн. В соответствии с Лондонским протоколом от 8 мая 1852 года, завершившим Первую Шлезвигскую войну, и учитывая отказ его отца, Фредерик был признан не имеющим права на наследование. Ближайшими родственницами Фридриха VII женского пола были его тетя по отцовской линии Луиза, вышедшая замуж за отпрыска кадетской ветви Дома Гессен, и ее дочери. Однако они не были потомками королевской семьи по мужской линии и, следовательно, не имели права наследовать землю Шлезвиг-Гольштейн. Династической наследницей женского пола, считавшейся согласно первоначальному закону о первородстве Фридриха III, была Каролина Датская (1793–1881), бездетная старшая дочь покойного короля Фридриха VI. Следующей наследницей наряду с другой бездетной дочерью Вильгельминой Датской (1808–1891), герцогиней Глюксбургской и невесткой Кристиана IX, была Луиза, сестра Фридриха VI, вышедшая замуж за герцога Августенбургского. Главным наследником этой линии был тот самый Фридрих Аугустенборгский, но его очередь должна была прийти только после смерти двух бездетных принцесс, которые были вполне живы, в 1863 году. Дом Глюксбургов также имел значительный интерес в престолонаследии. Более младшая ветвь королевского клана, они также были наследниками Фридриха III через дочь короля Дании Фридриха V. Наконец, существовала еще более младшая ветвь по мужской линии, которая имела право на успех в земле Шлезвиг-Гольштейн. Там был сам Кристиан и трое его старших братьев, старший из которых, Карл, был бездетным, но остальные родили детей, причем детей мужского пола. Принц Кристиан был приемным «внуком» «безвнучной» королевской четы Фридриха VI и его королевы-супруги Марии (Марии Софи Фридерике Гессенской). Знакомый с королевским двором и традициями недавних монархов, их молодой подопечный, принц Кристиан был внучатым племянником королевы Марии и потомком двоюродного брата Фридриха VI. Он был воспитан как датчанин, жил в датскоязычных землях королевской династии и не стал немецким националистом, что сделало его относительно хорошим кандидатом с датской точки зрения. Как младший потомок по мужской линии, он имел право наследовать Шлезвиг-Гольштейн, но не был первым в очереди. Как потомок Фридриха III, он имел право добиться успеха в Дании, хотя и здесь он не был первым в очереди. В 1842 году Кристиан женился на принцессе Луизе Гессенской, дочери ближайшей родственницы Фридриха VII. Отец и брат Луизы, оба принцы Гессенские, а также старшая сестра, отказались от своих прав в пользу Луизы и ее мужа. Жена принца Кристиана теперь была ближайшей наследницей Фридриха VII. В 1852 году острый вопрос о правопреемстве Дании был решен законом, согласно которому Кристиан был избран преемником Фридриха VII на посту следующего правящего монарха страны. Кристиан IX был 1007-м кавалером ордена Золотого руна в Испании в 1864 году и 744-м кавалером ордена Подвязки в 1865 году. Когда Фридрих умер в 1863 году, Кристиан вступил на трон как Кристиан IX. В ноябре 1863 года Фридрих Аугустенбургский заявил права на герцогства-близнецы по очереди после короля Дании Фридриха VII, который также был герцогом Шлезвига и Гольштейна и умер, не оставив наследника мужского пола. В 1864 году Пруссия и Австрия начали Вторую Шлезвигскую войну, которая в конечном итоге привела к потере Данией Южной Ютландии и Гольштейна. |
|
Description -
Українська
|
1888, Данія, Крістіан IX. Красива срібна монета 2 крони. Царський ювілей! Рік монетного двору: 188 Тираж: 101 000 шт. Номінал: 2 крони Місце монетного двору: Копенгаген (серце) Посилання: KM-799 (25-та річниця правління). Матеріал: срібло (.800) Діаметр: 30,9 мм Вага: 14,96 г Аверс: Голова Крістіана IX праворуч. Ініціали начальника монетного двору (CS), дата (1888) і таємне клеймо (серце) над датою коронації (15 ЛИСТОПАДА 1863) унизу. Легенда: CHRISTIAN IX - KONGE AF DANMARK / CS 1888 (таємний знак: серце) / 15 ЛИСТОПАДА 1863 Реверс: девіз у три рядки (MED GUD FOR AERE OG RET = «З Богом за честь і справедливість!») у вінку. Коментар: ювілейна дата (15 ЛИСТОПАДА 1888) нижче! Крістіан IX (8 квітня 1818 – 29 січня 1906) був королем Данії з 16 листопада 1863 по 29 січня 1906. Він став відомим як тесть Європи, оскільки його шестеро дітей одружилися з іншими королівськими домами; більшість сучасних європейських монархів походять від нього. Він народився в Готторпі, четвертий син Фрідріха Вільгельма, герцога Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбурга та Луїзи Кароліни, принцеси Гессенської. Через свою матір Крістіан був правнуком Фрідріха V Короля Данії, праправнуком короля Великої Британії Георга II і нащадком кількох інших монархів, але не мав прямих претензій на європейський престол. Через свого батька Крістіан був членом молодшої чоловічої гілки дому Ольденбург і принцом лінії Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбург, молодшої гілки родини, яка правила Данією протягом століть (він був прямим чоловіком нащадок по лінії датського короля Крістіана III) і був (хоча й молодшим) агнатським нащадком Гельвіґи Шауенбурзької (графині Ольденбурзької), матері короля Данії Крістіана I, яка була «напівсалічною» спадкоємицею свого брата Адольфа Шауенбурзький, останній Шауенбурзький герцог Шлезвігу та граф Гольштейну. Таким чином, Крістіан мав право на успіх у подвійних герцогствах Шлезвіг-Гольштейн, але не першим у лінії. Він виріс у Данії та отримав освіту у Військовій академії Копенгагена. У молодості він безуспішно домагався руки своєї троюрідної сестри королеви Вікторії. У палаці Амалієнборг у Копенгагені 26 травня 1842 року він одружився на Луїзі Гессен-Кассельській (або Гессен-Кассель), племінниці Крістіана VIII. У 1847 році, за благословенням великих європейських держав, його було обрано імовірним спадкоємцем після того, як Крістіан VIII скасував найстаршу лінію датського престолу, оскільки майбутній Фрідріх VII здавався нездатним мати дітей. Обґрунтуванням такого вибору спадкоємця стала дружина Крістіана Луїза Гессен-Кассельська. (Як внучата племінниця Крістіана VII, вона була ближчою спадкоємицею престолу, ніж її чоловік.) Після його смерті Фрідріха VII на престолі Крістіан змінив трон 15 листопада 1863 року. Данія одразу поринула в кризу через володіння та статус Шлезвіга та Гольштейну, двох провінцій на півдні Данії. Під тиском Крістіан підписав Листопадову конституцію, договір, згідно з яким Шлезвіг став частиною Данії. Це призвело до короткої війни між Данією та пруссько-австрійським альянсом у 1864 році. Результат цієї Другої війни за Шлезвіг був несприятливим для Данії та призвів до включення Шлезвіга до Пруссії в 1865 році. Гольштейн також був включений до Пруссії в 1865 році, після подальшого конфлікт між Австрією та Пруссією. Бездітність Фрідріха створила складну дилему, і питання спадкоємства датського престолу виявилося проблематичним. Прихильність Данії Салічному закону та зростаючий націоналізм у німецькомовних частинах Шлезвіг-Гольштейну перешкодили всім сподіванням на мирне вирішення. Запропоновані резолюції щодо збереження двох герцогств разом і як частини Данії виявилися незадовільними як для датських, так і для німецьких інтересів. Хоча Данія прийняла Салічний закон, це торкнулося лише нащадків Фрідріха III Датського, який був першим спадковим монархом Данії (до нього королівство було офіційно виборним). Агнатське походження від Фрідріха III припинилося після смерті Фрідріха VII. На той момент закон про престолонаслідування, оприлюднений Фрідріхом III, передбачав напівсалічне престолонаслідування. Однак існувало кілька способів тлумачення того, кому могла переходити корона, оскільки положення не було цілком зрозумілим щодо того, чи може претендент на трон бути найближчою родичкою жіночої статі чи ні. Поки народи Європи дивилися на це, численні нащадки Гельвіга Шауенбурзького почали змагатися за данський престол. Фрідріх VII належав до старшої гілки нащадків Хельвіга. У 1863 році Фрідріх, герцог Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Августенбург (1829–1880) (майбутній тесть кайзера Німеччини Вільгельма II), проголосив себе Фрідріхом VIII Шлезвіг-Гольштейнським. Фредерік фон Августенбург став символом націоналістичного німецького руху за незалежність у Шлезвіг-Гольштейні після того, як його батько (в обмін на гроші) відмовився від своїх претензій як першого в черзі на спадкування герцогств-близнюків Шлезвіг і Гольштейн. Після Лондонського протоколу від 8 травня 1852 року, який завершив Першу Шлезвізьку війну та з огляду на зречення свого батька, Фредерік не мав права на спадкування. Найближчими родичами Фрідріха VII по жіночій лінії були його тітка по батькові Луїза, яка вийшла заміж за нащадка кадетської гілки дому Гессе, та її дочки. Однак вони не були агнатськими нащадками королівської сім'ї і, отже, не мали права на успіх у Шлезвіг-Гольштейні. Династичною спадкоємицею по жіночій лінії, згідно з початковим законом про першородство Фрідріха III, була Кароліна Данська (1793–1881), бездітна старша донька покійного короля Фрідріха VI. Разом із іншою бездітною донькою Вільгельміною Датською (1808–1891), герцогинею Глюксбургською та невісткою Крістіана IX, наступною спадкоємицею стала Луїза, сестра Фрідріха VI, яка вийшла заміж за герцога Августенбурзького. Головним спадкоємцем цієї лінії був той самий Фрідріх Августенборзький, але його черга настала лише після смерті двох бездітних принцес, які були дуже живі в 1863 році. Будинок Глюксбургів також мав значний інтерес до успадкування престолу. Більш молодша гілка королівського клану, вони також були спадкоємцями Фрідріха III через дочку короля Данії Фредеріка V. Нарешті, існувала ще молодша агнатська гілка, яка мала право на успіх у Шлезвіг-Гольштейні. Був сам Крістіан і троє його старших братів, старший з яких, Карл, був бездітним, але інші народили дітей, причому дітей чоловічої статі. Принц Крістіан був прийомним «онуком» королівської пари «без онуків» Фрідріха VI та його королеви-консорта Марії (Марі Софі Фрідерік Гессенської). Знайомий з королівським двором і традиціями недавніх монархів, їхній молодий вихованець, принц Крістіан був внучатим племінником королеви Марії та нащадком першого двоюрідного брата Фрідріха VI. Він був вихований датчанином, жив у датськомовних країнах королівської династії, і не став німецьким націоналістом, що зробило його відносно хорошим кандидатом з датської точки зору. Як молодший агнатський нащадок, він мав право успадкувати Шлезвіг-Гольштейн, але не був першим у черзі. Як нащадок Фрідріха III, він мав право стати наступником у Данії, хоча й тут він не був першим у черзі. У 1842 році Крістіан одружився з принцесою Луїзою Гессенської, донькою найближчого родича Фрідріха VII по жіночій лінії. Батько і брат Луїзи, обидва князі Гессена, а також старша сестра, відмовилися від своїх прав на користь Луїзи та її чоловіка. Дружина принца Крістіана тепер була найближчою спадкоємицею Фрідріха VII по жіночій лінії. У 1852 році складне питання спадкоємства Данії було вирішено шляхом прийняття закону, згідно з яким Крістіан був обраний наступником Фрідріха VII наступним правлячим монархом країни. Крістіан IX був 1007-м кавалером Ордена Золотого Руна в Іспанії в 1864 році та 744-м кавалером Ордена Підв'язки в 1865 році. Коли Фредерік помер у 1863 році, Крістіан зайняв престол як Крістіан IX. У листопаді 1863 року Фредерік Августенбурзький заявив про правоспадство подвійних герцогств після короля Данії Фредеріка VII, який також був герцогом Шлезвігу і Гольштейну і який помер, не маючи спадкоємця чоловічої статі. У 1864 році Пруссія та Австрія розпочали Другу війну за Шлезвіг, яка зрештою призвела до втрати Данією Південної Ютландії та Гольштейну. |
|
Description -
Italiano
|
1888, Danimarca, Cristiano IX. Bellissima moneta d'argento da 2 corone. Anniversario regale! Anno di conio: 188 Tiratura: 101.000 pz. Denominazione: 2 corone Luogo di zecca: Copenaghen (cuore) Riferimento: KM-799 (25° anniversario del regno). Materiale: argento (.800) Diametro: 30,9 mm Peso: 14,96 g Dritto: Testa di Cristiano IX a destra. Iniziali del maestro di zecca (CS), data (1888) e marchio privato (cuore) sopra e data di incoronazione (15 NOVEMBRE 1863) in basso. Legenda: CHRISTIAN IX - KONGE AF DANMARK / CS 1888 (marchio privato: cuore) / 15 NOVEMBRE 1863 Rovescio: Motto in tre righe (MED GUD FOR AERE OG RET = "Con Dio per onore e giustizia!" ) all'interno di una corona. Commento: data dell'anniversario (15 NOVEMBRE 1888) qui sotto! Cristiano IX (8 aprile 1818 – 29 gennaio 1906) fu re di Danimarca dal 16 novembre 1863 al 29 gennaio 1906. Divenne noto come il suocero d'Europa, poiché i suoi sei figli si sposarono con altre case reali; la maggior parte degli attuali monarchi europei discendono da lui. Nacque a Gottorp, quarto figlio di Federico Guglielmo, duca di Schleswig-Holstein-Sonderburg-Glücksburg e Luisa Carolina, principessa d'Assia. Attraverso sua madre, Cristiano era pronipote di Federico V di Danimarca, pronipote di Giorgio II di Gran Bretagna e discendente di molti altri monarchi, ma non aveva alcun diritto diretto ad alcun trono europeo. Attraverso suo padre, Cristiano era un membro di un ramo maschile cadetto della Casa di Oldenburg e un principe della linea Schleswig-Holstein-Sonderburg-Glücksburg, un ramo cadetto della famiglia che aveva governato la Danimarca per secoli (era un maschio diretto discendente in linea del re Cristiano III di Danimarca) ed era (anche se junior) discendente agnatico di Helwig di Schauenburg (contessa di Oldenburg), madre del re Cristiano I di Danimarca, che era l'erede "Semi-Salica" di suo fratello Adolfo di Schauenburg, ultimo Schauenburg duca di Schleswig e conte di Holstein. In quanto tale, Cristiano poteva succedere nei ducati gemelli dello Schleswig-Holstein, ma non il primo in linea. È cresciuto in Danimarca e ha studiato all'Accademia militare di Copenaghen. Da giovane, cercò senza successo la mano della sua cugina di terzo grado, la regina Vittoria, in matrimonio. Al Palazzo Amalienborg a Copenaghen il 26 maggio 1842 sposò Luisa d'Assia-Kassel (o Assia-Cassel), nipote di Cristiano VIII. Nel 1847, sotto la benedizione delle grandi potenze europee, fu scelto come erede presunto dopo l'estinzione della linea più anziana al trono danese da parte di Cristiano VIII, poiché il futuro Federico VII sembrava incapace di generare figli. Una giustificazione per questa scelta dell'erede fu la moglie di Cristiano Luisa d'Assia-Kassel. (In quanto pronipote di Cristiano VII, era un'erede al trono più vicina di suo marito.) Cristiano successe al trono alla sua morte, Federico VII, il 15 novembre 1863. La Danimarca fu immediatamente immersa in una crisi per il possesso e lo status di Schleswig e Holstein, due province a sud della Danimarca. Sotto pressione, Christian firmò la Costituzione di novembre, un trattato che rese lo Schleswig parte della Danimarca. Ciò provocò una breve guerra tra la Danimarca e un'alleanza prussiana/austriaca nel 1864. L'esito di questa seconda guerra dello Schleswig fu sfavorevole alla Danimarca e portò all'incorporazione dello Schleswig nella Prussia nel 1865. Anche Holstein fu incorporata nella Prussia nel 1865, in seguito a ulteriori conflitto tra Austria e Prussia. La mancanza di figli di Federico aveva rappresentato un dilemma spinoso e la questione della successione al trono danese si era rivelata problematica. L'adesione della Danimarca alla legge salica e un crescente nazionalismo nelle parti di lingua tedesca dello Schleswig-Holstein hanno ostacolato ogni speranza di una soluzione pacifica. Le risoluzioni proposte per tenere insieme i due Ducati e come parte della Danimarca si rivelarono insoddisfacenti sia per gli interessi danesi che per quelli tedeschi. Sebbene la Danimarca avesse adottato la legge salica, questa colpì solo i discendenti di Federico III di Danimarca, che fu il primo monarca ereditario di Danimarca (prima di lui il regno era ufficialmente elettivo). La discendenza agnatica da Federico III terminò con la morte di Federico VII. A quel punto la legge di successione promulgata da Federico III prevedeva una successione semisalica. Esistevano tuttavia diversi modi per interpretare a chi potesse passare la corona, poiché la disposizione non era del tutto chiara se un pretendente al trono potesse essere o meno la parente femminile più stretta. Mentre le nazioni d'Europa guardavano, i numerosi discendenti di Helwig di Schauenburg iniziarono a contendersi il trono danese. Federico VII apparteneva al ramo maggiore dei discendenti di Helwig. Nel 1863, Federico, duca di Schleswig-Holstein-Sonderburg-Augustenburg (1829–1880) (il futuro suocero del Kaiser Guglielmo II di Germania), si autoproclamò Federico VIII di Schleswig-Holstein. Frederick von Augustenburg divenne il simbolo del movimento nazionalista indipendentista tedesco nello Schleswig-Holstein, dopo che suo padre (in cambio di denaro) rinunciò alle sue pretese di primo in linea di successione per ereditare i ducati gemelli di Schleswig e Holstein. A seguito del protocollo di Londra dell'8 maggio 1852, che concludeva la prima guerra dello Schleswig e data la rinuncia del padre, Federico fu ritenuto non idoneo all'eredità. Le parenti più strette di Federico VII erano la zia paterna, Luisa, che aveva sposato un rampollo del ramo cadetto della Casa d'Assia, e le sue figlie. Tuttavia, non erano discendenti agnatici della famiglia reale e quindi non potevano succedere nello Schleswig-Holstein. L'ereditiera dinastica considerata secondo la legge originale di primogenitura di Federico III era Carolina di Danimarca (1793–1881), la figlia maggiore senza figli del defunto re Federico VI. Insieme ad un'altra figlia senza figli Guglielmina di Danimarca (1808–1891), duchessa di Glücksburg e cognata di Cristiano IX, l'erede successiva fu Luisa, sorella di Federico VI, che aveva sposato il duca di Augustenburg. L'erede principale di quella linea fu lo stesso Federico di Augustenborg, ma il suo turno sarebbe arrivato solo dopo la morte di due principesse senza figli che erano molto vive nel 1863. Anche la Casa di Glücksburg aveva un interesse significativo nella successione al trono. Ramo più giovane del clan reale, erano anche eredi di Federico III, attraverso la figlia del re Federico V di Danimarca. Infine, c'era ancora un ramo agnatico più giovane che poteva succedere nello Schleswig-Holstein. C'erano Christian stesso e i suoi tre fratelli maggiori, il maggiore dei quali, Karl, non aveva figli, ma gli altri avevano avuto figli, e per di più maschi. Il principe Cristiano era stato un "nipote" adottivo della coppia reale "senza nipoti" Federico VI e della sua regina consorte Maria (Maria Sofia Friederike d'Assia). Familiare con la corte reale e le tradizioni dei recenti monarchi, il loro giovane protetto, il principe Cristiano era pronipote della regina Maria e discendente di un cugino di primo grado di Federico VI. Era cresciuto come danese, avendo vissuto nelle terre di lingua danese della dinastia reale, e non era diventato un nazionalista tedesco, il che lo rendeva un candidato relativamente buono dal punto di vista danese. In quanto discendente agnatico minore, poteva ereditare lo Schleswig-Holstein, ma non era il primo della linea. Come discendente di Federico III, aveva diritto a succedere in Danimarca, sebbene anche qui non fosse il primo in linea. Nel 1842, Cristiano sposò la principessa Luisa d'Assia, figlia della parente più stretta di Federico VII. Il padre e il fratello di Luisa, entrambi principi d'Assia, nonché sorella maggiore, rinunciarono ai loro diritti in favore di Luisa e di suo marito. La moglie del principe Cristiano era ora l'erede femminile più vicina a Federico VII. Nel 1852, la spinosa questione della successione della Danimarca fu risolta da una legislazione attraverso la quale Christian fu scelto per succedere a Federico VII come prossimo monarca regnante del paese. Cristiano IX era il 1.007° Cavaliere dell'Ordine del Toson d'Oro in Spagna nel 1864 e il 744° Cavaliere dell'Ordine della Giarrettiera nel 1865. Quando Federico morì nel 1863, Cristiano salì al trono come Cristiano IX. Nel novembre 1863 Federico di Augustenburg rivendicò i ducati gemelli in successione al re Federico VII di Danimarca, che era anche duca di Schleswig e Holstein, e che era morto senza un erede maschio. Nel 1864, la Prussia e l'Austria iniziarono la seconda guerra dello Schleswig che alla fine portò alla perdita danese sia dello Jutland meridionale che dell'Holstein. |
|
Description -
Français
|
1888, Danemark, Christian IX. Belle pièce de 2 couronnes en argent. Anniversaire royal ! Année de menthe : 188 Tirage : 101 000 pièces. Dénomination : 2 Kroner Mint Lieu : Copenhague (cœur) Référence : KM-799 (25e anniversaire du règne). Matériau : Argent (.800) Diamètre : 30,9 mm Poids : 14,96 g Avers : Tête de Christian IX à droite. Initiales du maître de monnaie (CS), date (1888) et marque privée (cœur) au-dessus de la date du couronnement (15 NOVEMBRE 1863) ci-dessous. Légende : CHRISTIAN IX - KINGE AF DANMARK / CS 1888 (marque privée : coeur) / 15 NOVEMBRE 1863 Revers : Devise en trois lignes (MED GUD FOR AERE OG RET = "Avec Dieu pour l'honneur et la justice !" ) à l'intérieur d'une couronne. Commentaire : Date anniversaire (15 NOVEMBRE 1888) ci-dessous ! Christian IX (8 avril 1818 – 29 janvier 1906) fut roi du Danemark du 16 novembre 1863 au 29 janvier 1906. Il devint connu comme le beau-père de l'Europe, car ses six enfants se marièrent dans d'autres maisons royales ; la plupart des monarques européens actuels descendent de lui. Il est né à Gottorp, le quatrième fils de Friedrich Wilhelm, duc de Schleswig-Holstein-Sonderburg-Glücksburg et de Louise Caroline, princesse de Hesse. Par sa mère, Christian était un arrière-petit-fils de Frédéric V du Danemark, arrière-arrière-petit-fils de George II de Grande-Bretagne et descendant de plusieurs autres monarques, mais n'avait aucun droit direct au trône européen. Par l'intermédiaire de son père, Christian était membre d'une branche masculine junior de la maison d'Oldenbourg et prince de la lignée Schleswig-Holstein-Sonderburg-Glücksburg, une branche junior de la famille qui avait gouverné le Danemark pendant des siècles (il était un homme direct (descendante en lignée du roi Christian III du Danemark) et était (bien qu'une cadette) une descendante agnatique de Helwig de Schauenburg (comtesse d'Oldenbourg), mère du roi Christian I du Danemark, qui était l'héritière « semi-salique » de son frère Adolf. de Schauenburg, dernier duc de Schauenburg de Schleswig et comte de Holstein. En tant que tel, Christian était éligible pour réussir dans les duchés jumeaux du Schleswig-Holstein, mais pas le premier sur la liste. Il a grandi au Danemark et a fait ses études à l'Académie militaire de Copenhague. En tant que jeune homme, il a demandé en vain la main de sa cousine au troisième degré, la reine Victoria. Au palais d'Amalienborg à Copenhague, le 26 mai 1842, il épousa Louise de Hesse-Kassel (ou Hesse-Cassel), nièce de Christian VIII. En 1847, avec la bénédiction des grandes puissances européennes, il fut choisi comme héritier présomptif après l'extinction de la lignée la plus élevée du trône danois par Christian VIII, le futur Frédéric VII semblant incapable d'avoir des enfants. Une justification de ce choix d'héritier était l'épouse de Christian, Louise de Hesse-Kassel. (En tant que petite-nièce de Christian VII, elle était une héritière du trône plus proche que son mari.) Christian succéda à Frédéric VII sur le trône à sa mort le 15 novembre 1863. Le Danemark fut immédiatement plongé dans une crise concernant la possession et le statut du Schleswig et du Holstein, deux provinces situées au sud du Danemark. Sous la pression, Christian a signé la Constitution de novembre, un traité qui a intégré le Schleswig au Danemark. Cela aboutit à une brève guerre entre le Danemark et une alliance prussienne/autrichienne en 1864. L'issue de cette deuxième guerre du Schleswig fut défavorable au Danemark et conduisit à l'incorporation du Schleswig à la Prusse en 1865. Le Holstein fut également incorporé à la Prusse en 1865, suite à d'autres Conflit entre l'Autriche et la Prusse. L'absence d'enfant de Frédéric avait posé un dilemme épineux et la question de la succession au trône danois s'est avérée problématique. L'adhésion du Danemark à la loi salique et un nationalisme naissant dans les régions germanophones du Schleswig-Holstein ont entravé tout espoir d'une solution pacifique. Les résolutions proposées pour maintenir les deux duchés ensemble et en tant que partie du Danemark se sont révélées insatisfaisantes pour les intérêts danois et allemands. Si le Danemark avait adopté la loi salique, celle-ci ne concernait que les descendants de Frédéric III de Danemark, qui fut le premier monarque héréditaire du Danemark (avant lui, le royaume était officiellement électif). La descendance agnatique de Frédéric III a pris fin à la mort de Frédéric VII. A cette époque, la loi sur les successions promulguée par Frédéric III prévoyait une succession semi-salique. Il y avait cependant plusieurs façons d'interpréter à qui la couronne pouvait être transmise, car la disposition n'était pas tout à fait claire quant à savoir si un prétendant au trône pouvait être ou non la parente la plus proche. Sous le regard des nations européennes, les nombreux descendants de Helwig de Schauenburg commencèrent à se disputer le trône danois. Frédéric VII appartenait à la branche aînée des descendants de Helwig. En 1863, Frédéric, duc de Schleswig-Holstein-Sonderburg-Augustenburg (1829-1880) (futur beau-père de l'empereur Guillaume II d'Allemagne), se proclame Frédéric VIII de Schleswig-Holstein. Frederick von Augustenburg est devenu le symbole du mouvement indépendantiste allemand nationaliste dans le Schleswig-Holstein, après que son père (en échange d'argent) ait renoncé à ses prétentions d'hériter des duchés jumeaux du Schleswig et du Holstein. Suite au protocole de Londres du 8 mai 1852, qui conclut la première guerre du Schleswig et compte tenu de la renonciation de son père, Frédéric fut jugé inéligible à l'héritage. Les femmes les plus proches de Frédéric VII étaient sa tante paternelle, Louise, qui avait épousé un descendant de la branche cadette de la maison de Hesse, et ses filles. Cependant, ils n'étaient pas des descendants agnatiques de la famille royale et ne pouvaient donc pas réussir dans le Schleswig-Holstein. L'héritière dynastique considérée selon la loi originale de primogéniture de Frédéric III était Caroline du Danemark (1793-1881), la fille aînée sans enfant du défunt roi Frédéric VI. Avec une autre fille sans enfant, Wilhelmine de Danemark (1808-1891), duchesse de Glücksburg et belle-sœur de Christian IX, l'héritière suivante était Louise, sœur de Frédéric VI, qui avait épousé le duc d'Augustenbourg. Le principal héritier de cette lignée était le même Frédéric d'Augustenborg, mais son tour ne serait venu qu'après la mort de deux princesses sans enfants et bien vivantes en 1863. La maison de Glücksburg détenait également un intérêt important dans la succession au trône. Branche plus junior du clan royal, ils étaient également les héritiers de Frédéric III, par l'intermédiaire de la fille du roi Frédéric V du Danemark. Enfin, il existait encore une branche agnatique plus junior qui était éligible pour réussir dans le Schleswig-Holstein. Il y avait Christian lui-même et ses trois frères aînés, dont l'aîné, Karl, n'avait pas d'enfant, mais les autres avaient eu des enfants, et des garçons en plus. Le prince Christian avait été un « petit-fils » adoptif du couple royal « sans petits-enfants » Frédéric VI et de sa reine consort Marie (Marie Sophie Friederike de Hesse). Familier de la cour royale et des traditions des monarques récents, leur jeune pupille, le prince Christian était petit-neveu de la reine Marie, et descendant d'un cousin germain de Frédéric VI. Il a été élevé comme Danois, ayant vécu dans les pays de langue danoise de la dynastie royale, et n'était pas devenu un nationaliste allemand, ce qui faisait de lui un candidat relativement bon du point de vue danois. En tant que descendant agnatique junior, il était éligible pour hériter du Schleswig-Holstein, mais n'était pas le premier en ligne. En tant que descendant de Frédéric III, il était éligible pour réussir au Danemark, même si ici aussi, il n'était pas en première ligne. En 1842, Christian épousa la princesse Louise de Hesse, fille de la plus proche parente de Frédéric VII. Le père et le frère de Louise, tous deux princes de Hesse, ainsi que sa sœur aînée, renoncent à leurs droits en faveur de Louise et de son mari. L'épouse du prince Christian était désormais la plus proche héritière de Frédéric VII. En 1852, l'épineuse question de la succession du Danemark fut résolue par une loi par laquelle Christian fut choisi pour succéder à Frédéric VII en tant que prochain monarque régnant du pays. Christian IX fut le 1 007e chevalier de l'ordre de la Toison d'or en Espagne en 1864 et le 744e chevalier de l'ordre de la Jarretière en 1865. À la mort de Frédéric en 1863, Christian monta sur le trône sous le nom de Christian IX. En novembre 1863, Frédéric d'Augustenbourg revendique successivement les duchés jumeaux après le roi Frédéric VII du Danemark, qui était également duc de Schleswig et Holstein et décédé sans héritier mâle. En 1864, la Prusse et l'Autriche ont lancé la Seconde Guerre du Schleswig qui a finalement conduit à la perte danoise du Jutland du Sud et du Holstein. |
|
Description -
Español
|
1888, Dinamarca, Christian IX. Hermosa moneda de plata de 2 coronas. ¡Aniversario de Reinado! Año de acuñación: 188 Acuñación: 101.000 uds. Denominación: 2 Kroner Lugar de ceca: Copenhague (corazón) Referencia: KM-799 (25º Aniversario del Reinado). Material: Plata (.800) Diámetro: 30,9 mm Peso: 14,96 g Anverso: Cabeza de Christian IX a derecha. Iniciales del Mintmaster (CS), fecha (1888) y marca privada (corazón) encima de la fecha de coronación (15 DE NOVIEMBRE de 1863) abajo. Leyenda: CHRISTIAN IX - KONGE AF DANMARK / CS 1888 (marca privada: corazón) / 15 DE NOVIEMBRE DE 1863 Reverso: Lema en tres líneas (MED GUD FOR AERE OG RET = "¡Con Dios por el honor y la justicia!") dentro de una corona. Comentario: ¡Fecha de aniversario (15 DE NOVIEMBRE DE 1888) a continuación! Cristián IX (8 de abril de 1818 - 29 de enero de 1906) fue rey de Dinamarca del 16 de noviembre de 1863 al 29 de enero de 1906. Se hizo conocido como el suegro de Europa, ya que sus seis hijos se casaron con miembros de otras casas reales; la mayoría de los monarcas europeos actuales descienden de él. Nació en Gottorp, el cuarto hijo de Friedrich Wilhelm, duque de Schleswig-Holstein-Sonderburg-Glücksburg y Louise Caroline, princesa de Hesse. A través de su madre, Christian era bisnieto de Federico V de Dinamarca, tataranieto de Jorge II de Gran Bretaña y descendiente de varios otros monarcas, pero no tenía derecho directo a ningún trono europeo. A través de su padre, Christian era miembro de una rama masculina menor de la Casa de Oldenburg y príncipe de la línea Schleswig-Holstein-Sonderburg-Glücksburg, una rama menor de la familia que había gobernado Dinamarca durante siglos (era un -descendiente de línea del rey Cristián III de Dinamarca) y era (aunque menor) descendiente agnática de Helwig de Schauenburg (condesa de Oldenburg), madre del rey Cristián I de Dinamarca, que era la heredera "semi-sálica" de su hermano Adolf. de Schauenburg, último duque de Schleswig y conde de Holstein. Como tal, Christian era elegible para tener éxito en los ducados gemelos de Schleswig-Holstein, pero no el primero en la línea. Creció en Dinamarca y se educó en la Academia Militar de Copenhague. Cuando era joven, buscó sin éxito la mano de su prima tercera, la reina Victoria, en matrimonio. En el Palacio de Amalienborg en Copenhague el 26 de mayo de 1842, se casó con Luisa de Hesse-Kassel (o Hesse-Cassel), sobrina de Cristián VIII. En 1847, bajo la bendición de las grandes potencias de Europa, fue elegido heredero presunto tras la extinción de la línea más antigua del trono danés por Cristián VIII, ya que el futuro Federico VII parecía incapaz de engendrar hijos. Una justificación para esta elección de heredero fue la esposa de Christian, Luisa de Hesse-Kassel. (Como sobrina nieta de Cristián VII, era una heredera al trono más cercana que su marido). Christian sucedió a su muerte a Federico VII en el trono el 15 de noviembre de 1863. Dinamarca se vio inmediatamente sumida en una crisis por la posesión y el estatus de Schleswig y Holstein, dos provincias al sur de Dinamarca. Bajo presión, Christian firmó la Constitución de noviembre, un tratado que convirtió a Schleswig en parte de Dinamarca. Esto resultó en una breve guerra entre Dinamarca y una alianza prusiano-austriaca en 1864. El resultado de esta Segunda Guerra de Schleswig fue desfavorable para Dinamarca y condujo a la incorporación de Schleswig a Prusia en 1865. Holstein también se incorporó a Prusia en 1865, después de más Conflicto entre Austria y Prusia. La falta de hijos de Federico había presentado un dilema espinoso y la cuestión de la sucesión al trono danés resultó problemática. La adhesión de Dinamarca a la Ley Sálica y el creciente nacionalismo en las zonas de habla alemana de Schleswig-Holstein obstaculizaron todas las esperanzas de una solución pacífica. Las resoluciones propuestas para mantener a los dos ducados juntos y como parte de Dinamarca resultaron insatisfactorias tanto para los intereses daneses como para los alemanes. Si bien Dinamarca había adoptado la Ley Sálica, ésta sólo afectaba a los descendientes de Federico III de Dinamarca, que fue el primer monarca hereditario de Dinamarca (antes de él, el reino era oficialmente electivo). La descendencia agnática de Federico III terminó cuando murió Federico VII. En ese momento, la ley de sucesión promulgada por Federico III preveía una sucesión semisálica. Sin embargo, había varias formas de interpretar a quién podía pasar la corona, ya que la disposición no estaba del todo clara en cuanto a si un aspirante al trono podía ser la pariente femenina más cercana o no. Ante la mirada de las naciones de Europa, los numerosos descendientes de Helwig de Schauenburg comenzaron a competir por el trono danés. Federico VII pertenecía a la rama mayor de los descendientes de Helwig. En 1863, Federico, duque de Schleswig-Holstein-Sonderburg-Augustenburg (1829-1880) (futuro suegro del káiser Guillermo II de Alemania), se proclamó Federico VIII de Schleswig-Holstein. Federico von Augustenburg se convirtió en el símbolo del movimiento nacionalista de independencia alemán en Schleswig-Holstein, después de que su padre (a cambio de dinero) renunciara a sus pretensiones como primero en la línea para heredar los ducados gemelos de Schleswig y Holstein. Siguiendo el protocolo de Londres del 8 de mayo de 1852, que puso fin a la Primera Guerra de Schleswig y dada la renuncia de su padre, Federico fue considerado no elegible para heredar. Las parientes femeninas más cercanas de Federico VII eran su tía paterna, Luisa, que se había casado con un descendiente de la rama cadete de la Casa de Hesse, y sus hijas. Sin embargo, no eran descendientes agnáticos de la familia real y, por tanto, no eran elegibles para suceder en Schleswig-Holstein. La heredera dinástica considerada según la ley original de primogenitura de Federico III fue Carolina de Dinamarca (1793-1881), la hija mayor sin hijos del difunto rey Federico VI. Junto con otra hija sin hijos, Guillermina de Dinamarca (1808-1891), duquesa de Glücksburg y cuñada de Cristián IX, la siguiente heredera fue Luisa, hermana de Federico VI, que se había casado con el duque de Augustenburg. El principal heredero de esa línea fue el mismo Federico de Augustenborg, pero su turno sólo habría llegado después de la muerte de dos princesas sin hijos que estaban muy vivas en 1863. La Casa de Glücksburg también tenía un importante interés en la sucesión al trono. Una rama más joven del clan real, también eran herederos de Federico III, a través de la hija del rey Federico V de Dinamarca. Por último, había todavía una rama agnática más joven que podía tener éxito en Schleswig-Holstein. Estaba el propio Christian y sus tres hermanos mayores, el mayor de los cuales, Karl, no tenía hijos, pero los demás habían tenido hijos, y además, hijos varones. El príncipe Cristián había sido un "nieto" adoptivo de la pareja real "sin nietos" Federico VI y su reina consorte María (María Sofía Friederike de Hesse). Familiarizado con la corte real y las tradiciones de los monarcas recientes, su joven pupilo, el príncipe Cristián, era sobrino nieto de la reina María y descendiente de un primo hermano de Federico VI. Se crió como danés, había vivido en tierras de habla danesa de la dinastía real y no se había convertido en un nacionalista alemán, lo que lo convertía en un candidato relativamente bueno desde el punto de vista danés. Como descendiente agnático menor, tenía derecho a heredar Schleswig-Holstein, pero no era el primero en la fila. Como descendiente de Federico III, tenía derecho a triunfar en Dinamarca, aunque aquí tampoco era el primero en la fila. En 1842, Christian se casó con la princesa Luisa de Hesse, hija de la pariente más cercana de Federico VII. El padre y el hermano de Luisa, ambos príncipes de Hesse, y también su hermana mayor, renunciaron a sus derechos en favor de Luisa y su marido. La esposa del príncipe Cristián era ahora la heredera más cercana a Federico VII. En 1852, la espinosa cuestión de la sucesión de Dinamarca se resolvió mediante una legislación mediante la cual Christian fue elegido para suceder a Federico VII como próximo monarca reinante del país. Cristián IX fue el Caballero número 1.007 de la Orden del Toisón de Oro en España en 1864 y el Caballero 744 de la Orden de la Jarretera en 1865. Cuando Federico murió en 1863, Christian asumió el trono como Christian IX. En noviembre de 1863, Federico de Augustenburg reclamó los ducados gemelos en sucesión después del rey Federico VII de Dinamarca, que también era duque de Schleswig y Holstein, y que había muerto sin un heredero varón. En 1864, Prusia y Austria iniciaron la Segunda Guerra de Schleswig que finalmente condujo a la pérdida danesa del sur de Jutlandia y de Holstein. |
|
| Description - |
1888 年，丹麦，克里斯蒂安九世。漂亮的 2 克朗银币。登基一周年！ 铸币年份：188 发行量：101,000 枚面额：2 克朗 铸币地点：哥本哈根（心形） 编号：KM-799（统治 25 周年）。材质：银色 (.800) 直径：30.9 毫米 重量：14.96 克 正面：右侧克里斯蒂安九世头像。上方是造币厂长的姓名缩写 (CS)、日期 (1888) 和私人标记（心形），下方是加冕日期 (1863 年 11 月 15 日)。图例：CHRISTIAN IX - KONGE AF DANMARK / CS 1888（私人标记：心形）/1863 年 11 月 15 日 背面：花环内有三行座右铭（MED GUD FOR AERE OG RET =“与上帝同在！”）。评论：周年纪念日（1888 年 11 月 15 日）如下！ 克里斯蒂安九世（1818年4月8日 - 1906年1月29日）于1863年11月16日至1906年1月29日期间担任丹麦国王。他被称为欧洲的岳父，因为他的六个孩子都嫁给了其他王室。当今大多数欧洲君主都是他的后裔。 他出生于戈托普，是石勒苏益格-荷尔斯泰因-宗德堡-格吕克斯堡公爵弗里德里希·威廉和黑森州公主路易丝·卡罗琳的第四个儿子。通过他的母亲，克里斯蒂安是丹麦腓特烈五世的曾孙、英国乔治二世的曾曾孙以及其他几位君主的后裔，但没有直接要求继承任何欧洲王位。 通过他的父亲，克里斯蒂安是奥尔登堡家族的一个初级男性分支的成员，也是石勒苏益格-荷尔斯泰因-宗德堡-格吕克斯堡家族的王子，该家族的初级分支统治了丹麦几个世纪（他是直系男性）。丹麦国王克里斯蒂安三世的直系后裔），也是绍恩堡的赫尔维格（奥尔登堡伯爵夫人）的（尽管是次辈）血统后裔，后者是丹麦国王克里斯蒂安一世的母亲，也是她弟弟阿道夫的“半萨利克”女继承人绍恩堡的最后一位绍恩堡公爵石勒苏益格和荷尔斯泰因伯爵。因此，克里斯蒂安有资格在石勒苏益格-荷尔斯泰因双公国继承王位，但不是第一顺位。 他在丹麦长大，并在哥本哈根军事学院接受教育。 年轻时，他向三表弟维多利亚女王求婚，但没有成功。 1842 年 5 月 26 日，他在哥本哈根的阿美琳堡宫与克里斯蒂安八世的侄女黑森-卡塞尔（或黑森-卡塞尔）的路易丝结婚。 1847年，在欧洲列强的祝福下，在克里斯蒂安八世消灭丹麦王位最高级血统后，由于未来的腓特烈七世似乎无法生育孩子，他被选为推定继承人。选择继承人的理由是克里斯蒂安的妻子黑森-卡塞尔的路易丝。 （作为克里斯蒂安七世的侄孙女，她比她的丈夫更接近王位继承人。） 1863 年 11 月 15 日，克里斯蒂安去世后，腓特烈七世继承了王位。丹麦立即陷入了丹麦南部两个省石勒苏益格和荷尔斯泰因的占有和地位危机。在压力下，克里斯蒂安签署了十一月宪法，该条约使石勒苏益格成为丹麦的一部分。这导致 1864 年丹麦与普鲁士/奥地利联盟之间发生了一场短暂的战争。第二次石勒苏益格战争的结果对丹麦不利，并导致石勒苏益格于 1865 年并入普鲁士。荷尔斯泰因同样于 1865 年并入普鲁士，随后进一步奥地利和普鲁士之间的冲突。 腓特烈没有孩子，这给腓特烈带来了一个棘手的困境，丹麦王位的继承问题也成了问题。丹麦对《萨利克法》的遵守以及石勒苏益格-荷尔斯泰因州德语区蓬勃发展的民族主义阻碍了和平解决的所有希望。事实证明，将两个公国保留在一起并作为丹麦一部分的拟议决议并不符合丹麦和德国的利益。虽然丹麦采用了《萨利克法》，但这仅影响丹麦第一位世袭君主腓特烈三世的后裔（在他之前，王国是正式选举产生的）。腓特烈七世去世后，腓特烈三世的父系血统就结束了。此时，腓特烈三世颁布的继承法规定了半萨利克继承。然而，有几种方法可以解释王位可以传给谁，因为该条款并不完全明确王位继承人是否可以是最近的女性亲属。 在欧洲各国的注视下，绍恩堡的海尔维希的众多后裔开始争夺丹麦王位。腓特烈七世属于海尔维希后裔的高级分支。 1863 年，石勒苏益格-荷尔斯泰因-宗德堡-奥古斯滕堡公爵腓特烈（1829-1880 年）（德国德皇威廉二世未来的岳父）自封为石勒苏益格-荷尔斯泰因的腓特烈八世。腓特烈·冯·奥古斯滕堡成为石勒苏益格-荷尔斯泰因州德国民族主义独立运动的象征，此前他的父亲（以换取金钱）放弃了他作为石勒苏益格和荷尔斯泰因双公国第一继承人的主张。 1852 年 5 月 8 日的伦敦协议结束了第一次石勒苏益格战争并考虑到他父亲的放弃，腓特烈被认为没有资格继承。 腓特烈七世最亲近的女性亲属是他的姑姑路易丝（Louise）和她的女儿们，她嫁给了黑森家族的一个后裔。然而，他们不是王室的父系后裔，因此没有资格在石勒苏益格-荷尔斯泰因州继承王位。 根据腓特烈三世最初的长子继承法，王朝的女性继承人是丹麦的卡罗琳（1793-1881），她是已故国王腓特烈六世无子女的长女。与另一位无子女的女儿、格吕克斯堡公爵夫人、克里斯蒂安九世的嫂子、丹麦的威廉敏妮（1808-1891）一起，下一个继承人是腓特烈六世的妹妹路易丝，她嫁给了奥古斯滕堡公爵。该家族的主要继承人是奥古斯滕堡的腓特烈，但直到 1863 年两位没有孩子的公主去世后才轮到他。 格吕克斯堡家族也对王位继承有着重大兴趣。他们是王室家族的初级分支，也是丹麦国王腓特烈五世的女儿腓特烈三世的继承人。最后，还有一个更初级的父系分支有资格在石勒苏益格-荷尔斯泰因州取得成功。克里斯蒂安本人和他的三个哥哥，其中最年长的卡尔没有孩子，但其他人都生了孩子，而且还是男孩。 克里斯蒂安王子是“没有孙子”的皇室夫妇腓特烈六世和他的王后玛丽（黑森州的玛丽·索菲·弗里德里克饰）的养“孙子”。克里斯蒂安王子熟悉宫廷和近代君主的传统，是他们年轻的受监护人，是玛丽女王的侄孙，也是腓特烈六世的表弟的后裔。他是作为丹麦人长大的，生活在皇室王朝的丹麦语地区，并没有成为德国民族主义者，这使他从丹麦人的角度来看是一个相对较好的候选人。作为晚辈的男性后裔，他有资格继承石勒苏益格-荷尔斯泰因州，但不是第一继承人。作为腓特烈三世的后裔，他有资格在丹麦继承王位，尽管在丹麦他也不是第一继承人。 1842年，克里斯蒂安与腓特烈七世最亲近的女性亲戚的女儿黑森的路易丝公主结婚。路易丝的父亲和兄弟都是黑森州的王子，姐姐也放弃了自己的权利，转而支持路易丝和她的丈夫。克里斯蒂安王子的妻子现在是腓特烈七世最亲近的女性继承人。 1852年，丹麦王位继承的棘手问题通过立法得到解决，克里斯蒂安被选为接替腓特烈七世，成为该国下一任在位君主。 克里斯蒂安九世于 1864 年荣获西班牙第 1,007 届金羊毛勋章，于 1865 年荣获第 744 届嘉德勋章。 1863 年腓特烈去世后，克里斯蒂安即位，成为克里斯蒂安九世。 1863 年 11 月，奥古斯滕堡的腓特烈在丹麦国王腓特烈七世（同时也是石勒苏益格和荷尔斯泰因公爵，去世时没有男性继承人）之后继承了这两个公国。 1864年，普鲁士和奥地利发动第二次石勒苏益格战争，最终导致丹麦失去南日德兰和荷尔斯泰因。 |
