Фердинанд VII | |
---|---|
Dei Gratia Hispaniarum et Indiarum Rex | |
Король Іспанії | |
Правління | 1808-1833 (з перервою) |
Попередник | Карл IV |
Наступник | Ізабелла II |
Біографічні дані | |
Дата народження | 14 жовтня 1772 |
Мадрид | |
Дата смерті | 29 вересня 1833 (60 років) |
Мадрид | |
Місце поховання | Ескоріал, Іспанія |
Дружина | Марія Антонія Бурбон-Сицилійська |
Другий шлюб | Марія Ізабелла Португальська |
Третій шлюб | Марія Жозефа Саксонська |
Четвертий шлюб | Марія-Христина Бурбон-Сицилійська |
Діти | Ізабелла, Луїза Фернанда |
Династія | Бурбони |
Батько | Карл IV |
Мати | Марія Луїза Пармська |
Фердинанд VII (*14 жовтня 1784 - †29 вересня 1833) — король Іспанії з 19 березня 1808 року по 6 травня 1808 року, вдруге з 8 грудня 1813 року по 29 вересня 1833 року. Походив з династії Бурбонів. Правив після зречення свого батька Карла IV (перший раз) та після вигнання Жозефа I Бонапарта (другий раз).
До того, як Фердинанд посів королівський трон у 1808 році, значну частину свого життя він провів у протистоянні з фаворитом свого батька Карла IV Мануелем де Годоєм. Негативні особисті якості, а саме, слабкодухість, недостатня рішучість, недовіра до оточуючих, стали причиною того, що низка заговорів проти Годоя закінчилася невдало. До того ж, Фердинанд з переляку видав усіх своїх спільників.
Прискорило падіння Годоя та передачу влади від Карла IV до Фердинанда зовнішній чинник — дії Наполеона I Бонапарта. У 1807 році французи окупували Португалію (згідно з Фонтенблоською угодою 1807 року), яка до того з 1801 року належала до Іспанії. 19 березня 1808 року Фердинанд став королем.
Перше володарування Фердинанда VII було короткостроковим. Зречення Карла IV для Наполеона було несподіванкою Він мав свій план з контролю Іспанії — змінити династію Бурбонів на Бонапартів. Вже 23 березня Йоахім Мюрат зайняв Мадрид. Бонапарт запросив Фердинанда VII у Францію 20 квітня Наполеон став вимагати зречення Фердинанда на користь Карла IV, чого в підсумку і досяг 6 травня. Але Карл IV ще напередодні — 5 травня — зрікся на користь Бонапартів.
Після поразки Наполеона під Лейпцигом у 1813 році політика Франції щодо іспанських Бурбонів змінилася. 11 грудня 1813 року у Валансе укладено угоду, згідно з якою королем Іспанії визнавався Фердинанд VII. З 1814 по 1820 влада Фердинанд VII була абсолютною, і не стримувалася парламентом. Ці роки не були спокійними. Все більше зростало незадоволення. Щорічно відбувалися виступи військових проти уряду, так званні пронунсіаменто. Першим таким був виступ полковника Рієго 1 січня 1820 року. Була відродженна Конституція.
Революційні події 1820-1822 років викликали занепокоєння країн Священного союзу. Фердинанд запросив підтримку ззовні. У 1823 році французькі війська відновили владу Фердинанда VII. ліберальні свободи було ліквідовано. Фердинанд розпустив армію, щоб замінити її на нову. Але протистояння продовжувалося. Тепер критика йшла не тільки від лібералів, а й від незадоволенних прихильників короля.
1. Дружина Марія Антонія Бурбон-Сицилійська (1784-1806)
2. Ізабела Браганса (1792-1818)
3. Марія Йосефа Амалія Саксонська (1803-1819)
4. Марія-Христина Бурбон-Сицилійська (1806-1878)
Діти:
Попередник Карл IV Жозеф I |
Король Іспанії 1808 1813-1833 |
Наступник Жозеф I Ізабелла II |
|